плювати[плюва́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
плюва́ти плю ю , плю є ш; наказ. сп. плюй; недок. 1》 Викидати, виштовхувати з рота слину, мокротиння і т. ін. || чим , перен. Вивергати, викидати з себе (кулі, вогонь, дим і т. ін.); розкидати навколо себе часточки чого-небудь. 2》 перен. , розм. Виявляти щодо кого-, чого-небудь презирство, байдужість; зовсім не брати до уваги когось або щось. || безос. , інфін. , у знач. присудка . Уживається для висловлення цілковитої байдужості: все одно, байдуже.
ПЛЮВА́ТИ, плюю́, плює́ш; наказ. сп. плюй; недок. 1 . Викидати, виштовхувати з рота слину, мокротиння і т. ін. Він частіше почав смоктати люльку і густо плювати в огонь (В. Гжицький); – Ай, ай! Заберіть геть банки! – кричав Орлюк, плюючи кров'ю (О. Довженко); * Образно. [Кезгайло:] Ну й хвища надворі, нехай їй біс! Січе, плює в обличчя, з ніг валить... (І. Кочерга); // чим, перен. Вивергати, викидати з себе (ку́лі, вогонь, дим і т. ін.); розкидати навколо себе часточки чого-небудь. Старий гриб .. плював чорним .. насінням (Г. Хоткевич); Що не рейка, частокіл, вагон, – усе плювало кулями (Я. Качура). 2. перен., розм. Виявляти щодо кого-, чого-небудь презирство, байдужість; зовсім не брати до уваги когось або щось. Не плюй в колодязь: пригодиться води напиться (Номис); Даєш ти, Господи єдиний, Сади панам в твоїм раю, Даєш високії палати. Пани ж неситії, пузаті, На рай твій, Господи, плюють…
Етимологія
Джерело: ЕСУМ, т. 4, с. 457
Морфологія
дієслово · 22 форми · VESUM
Інфінітив: плюва́ти
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | плюю́ | плюємо́ / плює́м |
| 2 особа | плює́ш | плюєте́ |
| 3 особа | плює́ | плюю́ть |
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | плюва́тиму | плюва́тимем / плюва́тимемо |
| 2 особа | плюва́тимеш | плюва́тимете |
| 3 особа | плюва́тиме | плюва́тимуть |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| плювать | інфінітив |
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
плював я на кого—що
Уживається для вираження нехтування ким-, чим-небудь, презирства, байдужості до когось—чогось. Боявся (бригадир), видно, що тепер вона нав’язуватиметься йому, відбиватиме від жінки.— Можеш не боятись,— посилала вона в думці йому своє презирство.— Плювала я на тебе (О. Гончар). плювати я хотів. — Що ж, ти боїшся людського поговору,— чи що? Плювати я хотів на їх поговір! .. та й на них разом! (Панас Мирний). плювати діло. Дуже проста, легка справа. — Я тепер за отрока при їх благословенії. Так що тепер мені і в вівтар зайти — плювать діло (І. Микитенко). плювати мені (йому, їм і т. ін. ) на кого—що, безос. Хто-небудь нехтує кимсь. — Плювати ме…
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
— Він носить у роті цілий скарб! — захлиналася друга. — Авжеж,— погоджувалася її сусідка-мачина,— тільки йому вільно плювати, збагачуючися, не більше, як сім разів. На восьмий — зась, інакше він складе голову! "Невже це й справді так, як вони запевняють",— зачудувався чоловік. А що голод не сприяв сумні…
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger