побічний[побі́чний]

побі́чний -а, -е. 1》 Який не має прямого, безпосереднього стосунку до чого-небудь, не пов'язаний з головним, основним; другорядний. || Якого одержують одночасно, разом з основним; вторинний. Поб і чний н а голос лінгв. — додатковий наголос у багатоскладовому слові. 2》 Розташований, розміщений поряд із чим-небудь. || Розташований, розміщений по обидва боки або навколо чого-небудь. || Який лежить, пролягає осторонь основного, прямого шляху. Побічна дорога . 3》 Чужий, який не належить до даного колективу, товариства і т. ін.; сторонній. || Який перебуває у непрямій спорідненості, належить до бічної лінії спорідненості. 4》 Не притаманний даному колективу, товариству і т. ін.; який проникає ззовні, від чужих.

ПОБІ́ЧНИЙ, а, е. 1 . Який не має прямого, безпосереднього стосунку до чого-небудь, не пов'язаний з головним, основним; другорядний. Ті побічні обра́зи забирають значну часть [частину] вашої духовної енергії (І. Франко); Географічне середовище, природні умови впливають певною мірою на розвиток суспільства і на психологію народів. Але цей вплив є, головним чином, побічним. Він здійснюється через виробництво і суспільні відносини (з наук. літ.); // Який одержують одночасно, разом з основним; вторинний. Чимале місце в ресурсах фосфорних добрив займатимуть фосфоритне борошно та фосфат-шлаки [фосфатні шлаки] . Їх джерело – побічні продукти металургійної промисловості (з наук.-попул. літ.). 2. Розташований, розміщений поряд з чим-небудь. Я зложила шитво й вийшла нечутно до побічної кімнати (О. Кобилянська); Вона одійшла до побічної лави й сіла (Олесь Досвітній); // Розташований, розміщений по…