повестися[повести́ся]

повести́ся I див. поводитися I. II -ед у ся, -ед е шся, док. 1》 безос. , розм. Увійти в звичай, стати звичним. 2》 розм. Те саме, що завестися 1); появитися. 3》 кому і без додатка , безос. , розм. Пощастити, вдатися. 4》 розм. Завести приятельські, доброзичливі стосунки з ким-небудь. 5》 розм. Почати відбуватися, здійснюватися; розпочатися. 6》 діал. Піти (з ким-небудь). 7》 рідко . Пас. до повести I 2).

ПОВЕСТИ́СЯ ¹ див. пово́дитися ¹. ПОВЕСТИ́СЯ ² , еду́ся, еде́шся, док. 1. безос., розм. Увійти в звичай, стати звичним. [Олімпіада Іванівна:] І що то тепер повелось: – товариш, товаришка! По-моєму, жінка жінкою, а мужчина мужчиною; яке там товаришування! (Леся Українка); Викосити леваду – то було синове діло, так уже повелося (С. Голованівський). 2. розм. Те саме, що завести́ся 1; появитися. Через який-небудь рік повелися поросята, утята, різного заводу кури (Л. Яновська); Між наших вороних повелися тії коні, що вже знала я про них (П. Тичина). 3. кому і без дод., безос., розм. Пощастити, вдатися. З усіма дітьми мені добре повелося, а з цими на тобі на старість такий клопіт! (І. Нечуй-Левицький); До переміни місць такі охочі Всі ті, кому в житті не повелось (Є. Плужник). 4. розм. Завести приятельські, доброзичливі стосунки з ким-небудь. З ледарем поведешся – горя наберешся (прислів'я); Якщо з поетом уже повелася, – Я тобі [пташко] дам і пшениці, й водиці (А. Малишко). 5. розм. Почати відбуватися, здійснюватися; розпочатися. В одній збірній компанії .. повелася розмова не дуже приємна обом друзям (Леся Українка); “Війна” поміж хлоп'яками .. повелася в Васильовськім затоні з давніх-давен (О. Ільченко). 6. діал. Піти (з ким-небудь). Ой кумася, ой кумася меду напилася, А кум куму за рученьку, кума повелася (з народної пісні). 7. рідко. Пас. до повести́ 1 2. – Там же до жолоба коней, хлопці! Я сінця вкинув їм. – І далі про себе наче: – А після вечері на луки поведуться... (А. Головко).