повноліття[повнолі́ття]

повнолі́ття -я, с. Вік, після досягнення якого людина стає повноправним громадянином. || Повна фізична й духовна зрілість.

ПОВНОЛІ́ТТЯ, я, с. Вік, після досягнення якого людина стає повноправним громадянином. – Їх батько був старшим канцеляристом, то по його смерті йде на них третя частина його пенсії аж до їх повноліття (І. Франко); Кілька днів приглядався до доньки, вишукуючи симптомів розладу, і, не знайшовши таких, викликав до себе в кабінет і сказав уже не як лікар, а як батько, що коли вона не піде вчитися, то він, незважаючи на її повноліття, поб'є на ній ременяку до пряжки (Григорій Тютюнник); Не буде мами й завтра, коли Євгенові мине вісімнадцять років і він переступить давно жадану межу повноліття (Б. Антоненко-Давидович); // Повна фізична й духовна зрілість. Змушений був [Орест] признатись собі, що його перше враження, ніби Олена на якомусь відтинку не досягла свого духовного повноліття, було помилкове (Ірина Вільде); Встановлено, що період повноліття є сензитивним для розвитку суб'єктного самови…