повчати[повча́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
ПОВЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що. 1. Вчити кого-небудь чогось, даючи поради, напучення, пояснюючи, показуючи; напучувати, наставляти. [Лукія:] Як діждеш синів, то повчай їх, щоб вони не були такими бузувірами, як їх .. батько! (М. Кропивницький); Клим, повен життєвого досвіду, повчав сина, як треба жить (К. Гордієнко). 2. розм. Бити, караючи за яку-небудь провину. Досталося ж Галі! Параска, як огонь, кинулась на неї .. То не мати повчає своє дитя – то звірюка кинулася на чуже .. Не зоставила мати живого тіла на дочці (Панас Мирний); Дід вицупив із-за сволока батуру, якою, певно, не раз повчав свого внука Миколку (Григорій Тютюнник).
Морфологія
дієслово · 22 форми · VESUM
Інфінітив: повча́ти
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | повча́ю | повча́ємо / повча́єм |
| 2 особа | повча́єш | повча́єте |
| 3 особа | повча́є | повча́ють |
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | повча́тиму | повча́тимем / повча́тимемо |
| 2 особа | повча́тимеш | повча́тимете |
| 3 особа | повча́тиме | повча́тимуть |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| повча́ть | інфінітив |
Літературні засвідчення
— І тоді всіх повчати? — зареготався Стецько, якому це здалося надто кумедним.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)