подружити[подружи́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
подружи́ти -друж у , -др у жиш, док. 1》 неперех. , з ким . Стати друзями з ким-небудь; заприятелювати. || також без додатка . Виявити взаємну прихильність, відданість, довір'я один до одного. 2》 перех. Зробити друзями кого-небудь із кимсь; здружити, збратати. 3》 перех. , розм. , рідко . Те саме, що одружити .
ПОДРУЖИ́ТИ, дружу́, дру́жиш, док. 1. з ким і без дод. Стати друзями з ким-небудь; заприятелювати. Якби ви з нами подружили, Багато б дечому навчились! (Т. Шевченко); В капелі Хоткевич познайомився і близько подружив з молодим співаком, майбутнім видатним композитором .. Кирилом Стеценком (з наук. літ.); // також без дод. Виявити взаємну прихильність, відданість, довір'я один до одного. Ми подружили, до праці охочі, Ми побраталися в доброму ділі (А. Малишко). 2. кого. Зробити друзями кого-небудь з кимсь; здружити, збратати. Доля звела їх, молодих партизанів, подружила і навік побратала (М. Чабанівський). 3. кого, розм., рідко. Те саме, що одружи́ти. Взяли їх поблагословили та й подружили, та таке весілля справили, що увесь мир скликали (Сл. Б. Грінченка).
«подружити» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
дієслово · 12 форм · VESUM
Інфінітив: подружи́ти
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | подружу́ | подру́жимо / подру́жим |
| 2 особа | подру́жиш | подру́жите |
| 3 особа | подру́жить | подру́жать |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| подру́жить | інфінітив |
Синоніми та антоніми
Літературні засвідчення
Знав і цар, з ким подружити, На кого ярмо зложити, Аж тепер і сам він рад.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger