поезія[пое́зія]

пое́зія -ї, ж. 1》 тільки одн. Словесна художня творчість; мистецтво художнього відображення дійсності в словесних образах. 2》 Твори, написані віршами, ритмізованою мовою; прот. проза. || Сукупність віршованих творів якого-небудь народу, епохи, суспільної групи і т. ін. || Художня творчість якого-небудь поета, групи поетів під кутом зору її особливостей, характерних ознак. 3》 Окремий твір, написаний ритмізованою мовою; вірш. 4》 перен. Що-небудь прекрасне, величне, піднесене, що глибоко впливає на почуття, уяву. Поезія танцю . || Взагалі що-небудь таке, що хвилює, діє на уяву.

ПОЕ́ЗІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Словесна художня творчість; мистецтво художнього відображення дійсності в словесних образах. Поезія, мистецтво для Пушкіна були перш за все засобом служіння народові (з наук. літ.). 2. Твори, написані віршами, ритмізованою мовою; протилежне проза ; // Сукупність віршованих творів якого-небудь народу, епохи, суспільної групи і т. ін. Ще задовго до виникнення писемності східнослов'янські племена створили велику та різноманітну усну поезію, джерелом якої була праця (з навч. літ.); П. Тичина – краса і гордість нової української поезії (В. Еллан-Блакитний); // Художня творчість якого-небудь поета, групи поетів з точки зору її особливостей, характерних ознак. Поезія Шевченка глибоко емоційна (з наук. літ.). 3. Окремий твір, написаний ритмізованою мовою; вірш. В поезіях і поемах Шевченка втілено невичерпні можливості українського художнього слова (з наук. літ.); –…