поема[пое́ма]

пое́ма -и, ж. 1》 Жанр віршованого оповідного твору. 2》 Великий поетичний оповідний твір. || Великий прозовий твір, що відзначається глибиною змісту і широким охопленням подій. 3》 перен. Що-небудь прекрасне, величне, піднесене, що глибоко впливає на почуття, уяву. 4》 Вільної форми музичний твір ліричного або програмного характеру.

ПОЕ́МА, и, ж. 1 . Жанр віршованого оповідного твору. Поема – жанр, який розвивається на межі епосу і лірики, навіть драми, синтезуючи, вільно вбираючи в себе всі існуючі засоби й прийоми (з газ.). 2. Великий поетичний оповідний твір. Поема [“Прометей” А. Малишка] відзначається чистотою мови, прозорою ясністю образів (з наук. літ.); Ввечері Юра сидить над товстезним томом Пушкіна, розгорнутим на поемі “Полтава” (Ю. Смолич); // Великий прозовий твір, що відзначається глибиною змісту і широким охопленням подій. Не повторюватимемо відоме: як Пушкін дав Гоголю сюжет “Мертвых душ”. Він віддав усього-навсього анекдот, а Гоголь зробив з нього поему (О. Донченко); * Образно. [Любов:] Любов може бути чудовою поемою, що люди потім перечитують у спогадах, без болю, без прикрого почуття (Леся Українка); * У порівн. Світ Здається викінченим, як поема Митця старого (М. Рильський). 3. перен. Що-небудь…