поетичний[поети́чний]

поети́чний -а, -е. 1》 Стос. до поезії (у 1, 2 знач. ); літературно-художній. || Власт. поезії (у 2, 3 знач. ); віршовий. 2》 Який свідчить про творче обдаровання, здібності, хист до поезії (у 1, 2 знач. ). 3》 Прикм. до поет 1). 4》 Пройнятий, просякнутий поезією (у 4 знач. ). || Сповнений ліризму, краси, задушевності; піднесений. 5》 Який має підвищену емоційність; чутливий, тонкий, вразливий.

ПОЕТИ́ЧНИЙ, а, е. 1 . Стос. до поезії (у 1, 2 знач.); літературно-художній. В своїй праці поетичній він [Т. Шевченко] мав на оці тільки людину та її щастя (П. Грабовський); Надзвичайно цінним і важливим для довженкознавства є .. розповіді про мистецько-поетичні уподобання Довженка, його природну обдарованість, талановитість (із журн.); В скарбницю нового, радянського поетичного мистецтва українська поезія внесла і вносить багато своїх, неповторних, тільки їй властивих барв (з наук. літ.); // Власт. поезії (у 2, 3 знач.); віршовий. В юного поета поетична мова вся була реальна, вся була здорова (П. Тичина); В загальному складі емоційної лексики осібне місце займає .. лексика з емоцією певної небуденності, лексика стилістичної добірності – так звана поетична лексика (з наук. літ.). 2. Який свідчить про творче обдаровання, здібності, хист до поезії (у 1, 2 знач.). Вони .. раділи, що у нас є такий талан – белетристичний, науковий, поетичний, публіцистичний, практичний і т. д., все в одній особі (Леся Українка); Роман Л. Первомайського “Дикий мед” – твір високої поетичної снаги (з наук. літ.). 3. Прикм. до пое́т 1. А хіба ж творчість самобутніх талантів молодшого поетичного покоління, яке зросло після Вітчизняної війни, не заслуговує на добре .. слово (А. Малишко). 4. Пройнятий, просякнутий поезією (у 4 знач.). З таких пишних садків вилинув, як соловей з гаю, Шевченків геній, і його пісня така ж поетична, як ті садки весняної доби (І. Нечуй-Левицький); – Кімнати низенькі, старосвітські.., стелі дерев'яні аж почорніли, але в цілості оселя поетична (О. Кобилянська); Мова українського народу багата й поетична, нею можна до тонкощів передати і високий пафос, і задушевну ліричність, і м'який гумор, і гостру сатиру (з газ.); // Сповнений ліризму, краси, задушевності; піднесений. Раїса перебирала в голові молитви; деякі з них здавались їй поетичними (М. Коцюбинський); І думки Тимофія були поетичні, як завжди поетична мрія про чесне, краще життя (М. Стельмах). 5. Який має підвищену емоційність; чутливий, тонкий, вразливий. Поетичному Александрові аж сльози стали в очах (І. Франко).