позаздрити[поза́здрити]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
поза́здрити -рю, -риш. Док. до заздрити .
ПОЗА́ЗДРИТИ, рю, риш, док., кому, на що і без дод. Відчути досаду, роздратування, викликане якоюсь перевагою іншої людини; позавидувати. Круг Параскіци зробилося так просторо, що навіть попадя могла б їй позаздрити (М. Коцюбинський); Ох, коли б скоріше, хлопче, мрії ті твої справдились, бо й на їх позаздрить може який-небудь злий божок... (Леся Українка); – От кому найкраще жити – лісовикам, – вдихаючи яблуневий настій, позаздрив Григорій (М. Стельмах); Я в труді його [поета] бачив не раз. Мабуть, кожен позаздрив би з нас Вмінню плідно, невтомно робити (П. Воронько); Високо в небі плавав орел, і Марія позаздрила на його широкі крила (В. Кучер).
«позаздрити» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
дієслово · 16 форм · VESUM
Інфінітив: поза́здрити
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | поза́здрю | поза́здримо / поза́здрим |
| 2 особа | поза́здриш | поза́здрите |
| 3 особа | поза́здрить | поза́здрять |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| поза́здрить | інфінітив |
Літературні засвідчення
За це їх усіх названо ворогами народу і вимордувано в таких спосіб, що й Гітлер міг би позаздрити й навчитись.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: kaikki/Wiktionary (CC BY-SA 3.0)