позбуватися[позбува́тися]

позбува́тися I - а юся, - а єшся, недок. , позб у тися, - у дуся, - у дешся, док. 1》 Втрачати кого-, що-небудь. || Губити (листя, плоди і т. ін.) (про дерева, кущі). || Відмовлятися, відступатися від чого-небудь (думок, намірів і т. ін.). Позбутися життя . 2》 Збуватися кого-, чого-небудь небажаного. II - а ється, док. Збутися, здійснитися (про мрії, бажання, передчуття і т. ін.).

ПОЗБУВА́ТИСЯ ¹ , а́юся, а́єшся, недок., ПОЗБУ́ТИСЯ, у́дуся, у́дешся, док. 1 . Звільнятися від кого-, чого-небудь небажаного. Велика зайченківська родина аж рада була, що позбувається Свиридона (Ю. Яновський); Свіже повітря помогло їмості [попаді]: вертаючи назад додому, вона вже позбулася болю голови (Л. Мартович); Я хотіла чим швидше позбутися товариства Ривки (Ірина Вільде). 2. Утрачати кого-, що-небудь. З гіркою душею Варвара пересвідчилася – позбувається хатньої покори дочка (К. Гордієнко); [Суховій:] Я вам розкажу своє лихо. Обікрадено мене: коня позбувся і шапки з гетьманською грамотою (М. Кропивницький); Вона назавжди позбулася радості звернутися до матері із світлим словом “мама” (О. Донченко); // Губити (листя, плоди і т. ін.) (про дерева, кущі). Сади, ще недавно обтяжені плодами, звільна позбуваються їх (І. Франко); Темно-зелені ліси, позбувшись свого пишного одягу, .. позадир…