позіхнути[позіхну́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
ПОЗІХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до позіха́ти 1, 2. Тільки оце стара було позіхне, Юрко вже й подушку підкладає їй під голову (І. Нечуй-Левицький); Собака голосно позіхнув і насторожено повернув голову в бік вулиці (Ірина Вільде); Хто її [дочку] від лиха Бідну оборонить..? Батько? Позіхнула [мати] З думкою тяжкою І махнула слабо Хворою рукою (П. Грабовський); Ще кілька кроків, і перед ногами мойого провідника позіхнула чорна безодня, прірва стрімкого, скалистого яру (І. Франко); * Образно. І сонна вулиця знову позіхнула (Г. Косинка).
Морфологія
дієслово · 16 форм · VESUM
Інфінітив: позіхну́ти
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | позіхну́ | позіхнемо́ / позіхне́м |
| 2 особа | позіхне́ш | позіхнете́ |
| 3 особа | позіхне́ | позіхну́ть |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| позіхну́ть | інфінітив |
Літературні засвідчення
дунув свіжий вітрець на мою гарячу голову, мені мов легше стало; одні тільки кістки, мов поперебивані, болять — ні потягтися мені, ні позіхнути не можна.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger