покінчити[покінчи́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
покінчи́ти -ч у , -ч и ш, док. 1》 перех. ( заст. ) і неперех. Завершити, закінчити що-небудь; довести до кінця. || Витратити до кінця. 2》 перех. ( заст. ) і неперех. Ліквідувати що-небудь, позбутися чого-небудь. || Покласти край чомусь, припинити тривання чого-небудь. 3》 неперех. , з ким , розм. Позбавити життя, убити когось; знищити. 4》 неперех. , на чому . Прийняти якесь рішення. Покінчити життя самогубством .
ПОКІНЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. що (заст.) і без прям. дод. Завершити, закінчити що-небудь; довести до кінця. Пан справник, покінчивши своє діло з головою, вийшов сідати на повозку (Г. Квітка-Основ'яненко); Учора трупа Саксаганського покінчила грати у нас і поїхала в Харків (Панас Мирний); Тільки не відкладай надовго вияснення сеї справи, бо мені хтілось би покінчити з нею скоріш (Леся Українка); Коли покінчили зі стравою, Ремо подякував і попрохав кальяну (Олесь Досвітній); Покінчивши з цим питанням, перейшли до поточних справ (А. Головко); Покінчивши з загорожами, молодий господар взявся до роботи (Григорій Тютюнник); // Витратити до кінця. Гострий запах паленої сірки ще не вивітрився, .. хоча з сьогоднішньою порцією сірників Кузьма Іванович давно покінчив (С. Голованівський). 2. що (заст.) і без прям. дод. Ліквідувати що-небудь, позбутися чого-небудь. Народ потягся до книжки, до світл…
Морфологія
дієслово · 17 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| покінчимо́ | майбутній, множина, 1 ос. |
| покінчи́м | майбутній, множина, 1 ос. |
| покінчите́ | майбутній, множина, 2 ос. |
| покінча́ть | майбутній, множина, 3 ос. |
| покінчу́ | майбутній, однина, 1 ос. |
| покінчи́ш | майбутній, однина, 2 ос. |
| покінчи́ть | майбутній, однина, 3 ос. |
| покі́нчено | |
| покінчі́м | наказовий, множина, 1 ос. |
| покінчі́мо | наказовий, множина, 1 ос. |
| покінчі́ть | наказовий, множина, 2 ос. |
| покінчи́ | наказовий, однина, 2 ос. |
| покінчи́ти | інфінітив |
| покінчи́ла | минулий, жін. |
| покінчи́в | минулий, чол. |
| покінчи́ло | минулий, сер. |
| покінчи́ли | минулий, множина |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| покінчи́ть | інфінітив |
Фразеологізми та сталі вирази
покінчити з собою
Позбавити себе життя, вчинити самогубство. І саме тому, що — на випадок катастрофи — у нього було тепер чим покінчити з собою, він почував себе майже в цілковитій безпеці (О. Гончар)
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
…сі люди ниці, і думають лише про себе, та й молебінним пустомельством нікого не порятуєш, у світі панує зло, і йому треба поклонятися), і там найлегше з ним упоратися, а заразом і покінчити з найнебезпечнішими Ониськовими творивами, не відкладаючи порахунків на довгий час. Звісно, якби Пригара знав наперед, що саме того ранку Ґудзій запропаститься від перепою, вдовол…
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: slovnyk.me: Українсько-англійський словник