поламати[полама́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
полама́ти - а ю, - а єш, док. , перех. 1》 Згинаючи або б'ючи з силою, розділити щось на частини або відділити частини чого-небудь. || Зруйнувати, ліквідувати що-небудь. || Порушити частково або повністю цілість кістки, кісток; покалічити. 2》 розм. Ламаючи, зробити непридатним для використання; зіпсувати, пошкодити. || безос. 3》 Ламати якийсь час. 4》 перен. Порушити порядок розташування. 5》 перен. Рішуче відкинути, зруйнувати, знищити що-небудь традиційне, звичне, усталене і т. ін. || Частково або повністю ліквідувати що-небудь властиве, притаманне і т. ін. комусь. Поламати волю . || Відмовитися від раніше прийнятого, зрадити чому-небудь. || Не дотриматися чогось обіцяного, порушити його.
ПОЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1 . Згинаючи або б'ючи з силою, розділити щось на частини або відділити частини чого-небудь. Ухопив [писар] тую хворостину, поламав, потрощив її на шматочки (Г. Квітка-Основ'яненко); Щоб чим Грицькові дозолити, .. то кийок мережаний поламає [Василь], то пужално цяцьковане закине, то м'яч украде (Панас Мирний); Хлопчику мій – вояко! Знищити деревце – Це не геройство ніяке .. Роки ростили люди, Ти ж поламав за мить... (І. Нехода); // Зруйнувати, ліквідувати що-небудь. Старі ворота поламав Чіпка, а приробив дощані (Панас Мирний); Нашу хату давно поламали (В. Сосюра); // Порушити частково або повністю цілість кістки, кісток; покалічити. Не чули, що й забилися, хоч гупнувся кожен здорово. Але були цілі, нічого не поламали собі (Б. Грінченко); Мишка забрала швидка допомога. Хлопчик поламав ногу (Д. Ткач). 2. Виламати все або багато чогось. Чи я в лузі не калина…
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
дієслово · 16 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| полама́ємо | майбутній, множина, 1 ос. |
| полама́єм | майбутній, множина, 1 ос. |
| полама́єте | майбутній, множина, 2 ос. |
| полама́ють | майбутній, множина, 3 ос. |
| полама́ю | майбутній, однина, 1 ос. |
| полама́єш | майбутній, однина, 2 ос. |
| полама́є | майбутній, однина, 3 ос. |
| полама́но | |
| полама́ймо | наказовий, множина, 1 ос. |
| полама́йте | наказовий, множина, 2 ос. |
| полама́й | наказовий, однина, 2 ос. |
| полама́ти | інфінітив |
| полама́ла | минулий, жін. |
| полама́в | минулий, чол. |
| полама́ло | минулий, сер. |
| полама́ли | минулий, множина |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| полама | майбутній, однина, 3 ос. |
| поламать | інфінітив |
Фразеологізми та сталі вирази
ламати / зламати (переламати, поламати і т. ін. ) хребет кому
1. Бити кого-небудь або нахвалятися, погрожувати розправитися з кимсь. Він таки хребет поламає тому, хто так ставиться до всенародної власності (З журналу). 2. Долати, знешкоджувати, перемагати, знищувати когось. Ламати хребет звірю (ворогу) в його власній барлозі доводиться з труднощами (З газети); Багато проллється крові, але ми повинні зламати і зламаємо хребет фашистам (О. Довженко). переламати хребта. — Настає рік “великого перелому”.. Мабуть, переламають нам хребта, як ото переламали декому (І. Цюпа); // Примушувати когось коритися; позбавляти сили, енергії, волі і т. ін. Страх ламає хребет людині й полишає їй єдине почуття — самозбере…
Фразеологічний словник української мовиполамати (переломити і под.) / рідко ламати ребра (кістки і под.)
Сильно побити кого-небудь. Всі обурювались вчинком невідомого, шофери нахвалялись ребра поламати (О. Гончар); Всі з його сміються, діти дражнять, а він Хомка їм свариться кістки переломити (Панас Мирний); Родина Гамаліїв з діда-прадіда перебойці. Образи не пробачать, з двох слів у бійку лізуть. Ще й досі топче землю Інокентій Гамалія, на старість бороду викохав, як просяний віник, а замолоду парубкам ребра ламав (Григорій Тютюнник).
Фразеологічний словникламати / Зламати (поламати і т.ін.) зуби на кому--чому, об кого--що і без додатка
Не діставати бажаного результату; зазнавати невдачі, поразки і т.ін. Невже він може повірити, що ця дівчина, практикантка, розв'язала проблему, на якій зламали зуби видатні інженери? (В. Собко); — Нас підтримують київські міщани й ремісники. А коли корона зламає зуби на такому дружному опорі,— підемо на Буг (Іван Ле). пополамати собі зуби (багато разів, тривалий час). Сотник: Пішли на валт, та з'їли гарбуза. Об нас собі пополамали зуби! (М. Старицький).
Фразеологічний словникламати (порушувати) / зламати (поламати, порушити) своє слово
Відмовлятися від раніше сказаного, відступатися від обіцяного; не виконувати обіцянки. Хто ламає слово, той віру ламає (М. Номис); — Воно, звісно, дурне діло заклад, але ж не ламати слова (М. Стельмах); Сахно не хотіла ні порушувати свого слова, ні рискувати своєю персоною (Ю. Смолич); — Царю Латине неправдивий! Ти слово царськеє зламав (І. Котляревський); Чесна людина він. Слово дав — ніколи не зламає слова (А. Хижняк); — Кажуть, що вже пообіцяв він видати свою дочку Інгігерду за норвезького короля Олафа Товстого. Але хай поламає своє слово, раз до нього засилає послів руський князь (П. Загребельний); Вона, Ївга, мусить порушити слово, яке…
Фразеологічний словникЛітературні засвідчення
…галася латка землі, вкрита, як це здавалося здалеку, особливо соковитими колючками, що означало: ця латка землі належала якомусь власникові, який, угледівши непроханого гостя, міг поламати йому й останні ребра. Однак коли, голод виявився могутніший за голос розуму, віслюк, дочекавшися відпливу, хутенько потупцював ще вологим піском на другий бік. Та ледве він ступив…
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger