полегшити[поле́гши́ти]

поле́гш и ти див. полегшувати .

(докон. до полегшувати / див. полегшувати) ПОЛЕ́ГШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОЛЕ́ГШИТИ, шу, шиш, док., що. 1 . Робити менш важким, таким, що вимагає менших зусиль, легше виконується, здійснюється і т. ін. Вітер віяв Маркові в спину і полегшував йому ходу (М. Трублаїні); Ворожі снаряди оголили місцевість, подзьобали землю. Це і полегшувало пересування і погіршувало (Ю. Збанацький); [Шевченко:] Так, вона [воля] іде, її не цар, віки підготували, І людський геній, що для всіх людей Полегшив працю силою машини, Яка несе в життя суспільні зміни І розхитає феодальний лад (І. Кочерга). 2. Робити менш обтяжливим (долю, становище, життя і т. ін.). Чого тільки не вигадував скромний милий Сошенко, щоб .. хоч трохи полегшити долю Тараса (О. Іваненко); Вітя Довженко мовчки взяв з рук Борі важкий німецький автомат, полегшивши тим становище змореного хлопця (Іван Ле); Оксен не тільки лишився жити в Олени, а й усе робив для того, щоб полегшити її життя (Григорій Тютюнник). 3. Зменшувати силу вияву; послаблювати (біль, горе, страждання і т. ін.). – Не плач.., – сказав [Павлик] розумуючи, і позіхнув. І це розумування хоч трохи, а полегшило материнський біль: таки і в неї росте господар... (М. Стельмах); Їй захотілось зробити щось дуже хороше для Сергія Боровика, якось полегшити його страждання (В. Собко); Що я міг сказати йому, які слова могли полегшити горе і затамувати біль? (Ю. Смолич); // Звільняти від болю, тривоги, неспокою і т. ін. Вчителька музики кінчала тим, що, не записавши й слова, лягала на ліжко серед білого дня й зрештою солодко плакала, полегшуючи цим свою душу (Ю. Яновський). 4. рідко. Звільняти від частини вантажу, робити меншим вагою.