полинути
Дані Атласу
Значення
1. Легко, плавно полетіти (про птахів, комах і т. ін.). Вони [голубки] знялися з місця й полинули через озеро (Н.-Лев., III, 1956, 291); Кравчина випускає гусей. Тривожно і раді...
Морфологія
дієслово · 15 форм · VESUM
Інфінітив: полинути
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | полину | полинемо / полинем |
| 2 особа | полинеш | полинете |
| 3 особа | полине | полинуть |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| полинуть | інфінітив |
Фразеологізми та сталі вирази
плавом пливти (плисти, линути і т.ін.) / попливти (поплисти, полинути і т.ін.)
Рухатися безперервним потоком (про людей). Все більшало людей на вулицях. Плавом пливла колона. Вона все зростала (Ю. Збанацький); Плавом поплив людський натовп з шкільного подвір'я (Ю. Збанацький); Прибувати у великій кількості кудись. Яким: Народ так плавом і пливе до Хмельницького (Б. Грінченко); Пізньої осені та з першими сніговіями з Харкова на Полтавщину плавом попливли голодуючі (О. Гончар). як плав пливе. Народ як плав пливе; його Тихона сини і батраки знай відважують, а він тільки роздає (Г. Квітка-Основ'яненко). 2. Безперервно збільшуватися, надходячи у великій кількості. Багатство садів, безмежного поля, лісів плавом пливло до княжих… сусіків (С. Скляренко); Війна принесла великі прибутки, і до Макарової кишені плавом пливли гроші (І. Кочерга).
Фразеологічний словникполинути думкою (думками, мріями) кудись, поет
Уявляти себе де-небудь в іншому місці. Правда нам світитиме крізь хмари, Ми ж далеко думкою полинем (Леся Українка); Михайло мимоволі полинув думками в Каховку (М. Зарудний); Онук, закинувши руки за потилицю, полинув мріями своїми знову до Індії… (І. Волошин).
Фразеологічний словникЛітературні засвідчення
Потім, змахнувши руками, наче птиця крилами, вона стала навколішки й, подавшись наперед, ладна, здавалось, полинути за Дніпро, затужила: — Іваном звуть його, моя доле, Орлюком Іваном, а я його мати! Стою на зорях вечірніх і вранішніх, заклинаю дороги.
Джерело: literary_fts