половити[полови́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
ПОЛОВИ́ТИ, ловлю́, ло́виш; мн. поло́влять; док., кого. 1. Зловити всіх або багатьох. Дяк і паламар половили всіх ворон і прив'язали кожній до ноги довгий мотузок, кінець якого тримав панотець (з казки); Погоничі половили коней і позапрягали (І. Нечуй-Левицький). 2. Ловити якийсь час. Данько Яресько, добувшись до води, одразу шубовснув купатися, шкодуючи, що не захопив рибальської снасті, а то ще міг би й риби половити (О. Гончар); В уяві виникає та річка, що ось зараз за училищем, де під час великої перерви або після занять можна скупатися, повудити рибу, половити раків (І. Багмут).
«половити» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
дієслово · 17 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| поло́вимо | майбутній, множина, 1 ос. |
| половим | майбутній, множина, 1 ос. |
| поло́вите | майбутній, множина, 2 ос. |
| поло́влять | майбутній, множина, 3 ос. |
| половлю́ | майбутній, однина, 1 ос. |
| поло́виш | майбутній, однина, 2 ос. |
| поло́вить | майбутній, однина, 3 ос. |
| поло́влено | |
| полові́м | наказовий, множина, 1 ос. |
| полові́мо | наказовий, множина, 1 ос. |
| полові́ть | наказовий, множина, 2 ос. |
| полови | наказовий, однина, 2 ос. |
| полови́ти | інфінітив |
| полови́ла | минулий, жін. |
| полови́в | минулий, чол. |
| полови́ло | минулий, сер. |
| полови́ли | минулий, множина |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| поло́вить | інфінітив |
Літературні засвідчення
Рибки скортіло в каламутній воді половити, дідько б його забрав! — Кого це його? — Взагалі.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)