полочани[полоча́ни]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
ПОЛОЧА́НИ, ча́н, мн. (одн. полоча́нин, а, ч.; полоча́нка, и, ж.). Східнослов'янське плем'я, яке жило між Західною Двіною та Прип'яттю і дістало своє найменування від притоки Західної Двіни р. Полоти. У верхів'ях Волги, Дніпра і Західної Двіни жили кривичі, по середній течії Західної Двіни – споріднені їм полочани (з наук. літ.); Були тут і купці руські: новгородці, полочани, псковичі, смольняни, суздальці – і кожен з них теж ішов подивитися на храм (П. Загребельний).
Літературні засвідчення
Також і ті словени, що прийшли і сіли по Дніпру, нареклися поляни, а другії — деревляни, оскільки сиділи в лісах; а інші сиділи межи Прип’яттю і Двіною і називалися дреговичі; ще інші жили на Двіні і називалися полочани від назви річки Полота, що впадає в Двіну.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: Wikidata
Вікіпедія
Полочани
Полоча́ни — частина східнослов'янської групи кривичів, яка населяла в X столітті території сучасних Вітебської та Мінської областей Білорусі.
Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%B8