поминати
Дані Атласу
Значення
ПОМИНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОМ’ЯНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка. 1. Віддаючи шану, називати кого-, що-небудь. Видаючи його [альманах] на спомин Котляревського, ...
Морфологія
дієслово · 22 форми · VESUM
Інфінітив: поминати
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | поминаю | поминаємо / поминаєм |
| 2 особа | поминаєш | поминаєте |
| 3 особа | поминає | поминають |
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | поминатиму | поминатимем / поминатимемо |
| 2 особа | поминатимеш | поминатимете |
| 3 особа | поминатиме | поминатимуть |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| поминать | інфінітив |
| помина | теперішній, однина, 3 ос. |
Омоніми
Фразеологізми та сталі вирази
не поминати лихом (лихим словом і т.ін.) кого і без додатка
Не згадувати когось, не говорити про когось погано. — Жінко моя кохана! не поминай лихом мене, безщасного (Марко Вовчок); — Матір побачиш — кланяйся. Хай не поминає лихом дочку свою непутящу (О. Гончар).
Фразеологічний словникпоминати / пом'янути добрим (незлим і т.ін.) словом кого
Говорити про когось з повагою, шанобливо згадувати когось. Хто вік по-божому прожив, Ніколи зла і кривди не чинив, Того до смерті будуть поважати І добрим словом поминати (Л. Глібов); І мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути незлим, тихим словом (Т. Шевченко); Щоб там на могилах загиблих воїнів і клумби були, і квіти були, і лавочки, щоб можна було посидіти та добрим словом героїв пом'янути (Остап Вишня).
Фразеологічний словникЛітературні засвідчення
Підсунули стіл поближче до покутя, поближче до батька, і посадила стара мати чотирьох синів-соколів батька поминати, щоб бачив старий Чумак, що діти його виконали його волю, та й щоб сам був укупі.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: kaikki/Wiktionary (CC BY-SA 3.0)