помічниця[помічни́ця]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
ПОМІЧНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до помічни́к. Було б мені дуже мило, коли б я могла бути Вам у чому-небудь справжньою помічницею (Леся Українка); Скінчивши сім класів, вона пішла на станцію – спочатку працювати прибиральницею, потім помічницею в пакгаузі (С. Журахович); Давно вже занедужала помічниця начальниці, довго слабувала та оце недавнечко й померла (І. Нечуй-Левицький).
«помічниця» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
іменник · 14 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | помічни́ця | помічни́ці |
| Родовий | помічни́ці | помічни́ць |
| Давальний | помічни́ці | помічни́цям |
| Знахідний | помічни́цю | помічни́ць |
| Орудний | помічни́цею | помічни́цями |
| Місцевий | помічни́ці | помічни́цях |
| Кличний | помічни́це | помічни́ці |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| помічни́ці | множина, знахідний |
Літературні засвідчення
що старшою тут вона, оця моторна його помічниця.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger