помішати[поміша́ти]

ПОМІША́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., що і без дод. 1. Водячи ложкою, мішалкою і т. ін., збовтати, перемішати що-небудь. Одсунула [Секлета] горщик здоровенний.., помішала ложкою страву (А. Головко); Помішав [Охрім] ложкою куліш (Григорій Тютюнник); // З'єднати що-небудь різнорідне, утворивши суміш або розчин; змішати. Помішати тютюн з листям; Помішати сік з водою; // Механічно перемішати щось різнорідне. Добрались Свині, все порозкидали, З землею Перли помішали (Л. Глібов); * Образно. [Андромаха:] Ти, наче п'яна, помішала в купу і правду й вигадку... (Леся Українка); // Розмістити впереміш з чим-небудь. 2. Поміняти місцями частини чого-небудь. Зліз він на пічі, взявши бендюг, хотів помішати вишкварки, що аж сичали та пінилися лоєм (Панас Мирний); Сів [Годвінсон] біля коминка, збираючись помішати в каміні (Леся Українка). 3. Порушити прийнятий порядок розміщення чого-небудь. Скрипки злегка климкать [звучати] стали, ноту “ля” кларнет давав. Звук із звуком помішали, мовби хто там жартував (П. Тичина). 4. рідко. Помилково прийняти одного за іншого або одне за інше; сплутати. ПОМІША́ТИ², а́ю, а́єш, док., кому і без дод., розм. 1. Стати кому-небудь перешкодою у здійсненні чогось; перешкодити. [Сербин:] Мар'яно! Невже ти успіла отруїти його!! Я нарошне [навмисне] спішив, щоб помішать тобі (С. Васильченко); Піп гречно .. вклонився Вараві, подякував за честь і висловив надію, що він не помішав трапезувати добросердечному і многоцінному товариству (М. Стельмах). 2. Бути зайвим. – Діло таке, що напарник не помішає (А. Головко); – Оскільки я бачу, ті п'ять рублів, що ви мені заплатили, не помішали б у вашому хазяйстві (Г. Хоткевич).