понос[поно́с]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
ПОНО́С, у, ч. 1. Розлад функції травного тракту, який характеризується частими позивами до випорожнення і рідким калом. Часте рідке випорожнення буває при поносах (з навч. літ.); Шлунок [при хронічному гастриті] працює ненормально: запори змінюються поносами (з наук.-попул. літ.); * Образно. – У вас, пане професоре, починається, очевидно, поетичний понос, – висунув Славко голову в двері і зразу ж причинив (П. Колесник). 2. Одноразовий приплід у деяких тварин. У свині два поноси в літо (Сл. Б. Грінченка); Досліджували тварин одного поносу, які розвивались у різних умовах (з наук. літ.).
«понос» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
іменник · 17 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | поно́с | поноси́ |
| Родовий | поно́су | поносів |
| Давальний | поно́сові / поно́су | поносам |
| Знахідний | поно́с | поноси́ |
| Орудний | поно́сом | поносами |
| Місцевий | поно́сі / поно́сові / поно́су | поносах |
| Кличний | поно́се | поноси́ |
Літературні засвідчення
А якщо його (і всіх таких) понос ще не напав, то нападе.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)