попереджати[попереджа́ти]

попереджа́ти - а ю, - а єш і попер е джувати, -ую, -уєш, недок. , попер е дити, -джу, -диш, док. , перех. 1》 Наперед повідомляти кого-небудь про щось. || Сповіщати що-небудь комусь передусім, щонайперше. || Вказувати на що-небудь; означати що-небудь. || Застерігати кого-небудь від чогось. || Наказувати, пропонувати зробити що-небудь. || Висловлювати погрозу. [Сув о ро] попер е дити — накласти попередження – один із видів адміністративного, партійного і т. ін. стягнення. 2》 Своєчасними заходами запобігати здійсненню або виникненню чого-небудь, перев. небажаного. 3》 Передувати чому-небудь. || кого . Здійснювати що-небудь раніше від когось. || кого . Здійснювати рух, яку-небудь дію швидше від когось; випереджати. || що . Розвиватися швидше від чого-небудь. || З'являтися швидко, блискавично, один поперед одного. || Пришвидшувати здійснення чого-небудь.

ПОПЕРЕДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОПЕРЕ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОПЕРЕ́ДИТИ, джу, диш, док., кого, що. 1 . Наперед повідомляти кого-небудь про щось. Бувало й таке, що Бронко попереджав, що сьогодні в нього термінова робота і він затримається в друкарні (Ірина Вільде); – Багато я вам не покажу, заздалегідь попереджую (Ю. Смолич); – Отож іще звичка в людини! Як вітер, влетів, і готуй йому торбу. Не міг днів за три попередити (Ю. Збанацький); // Сповіщати що-небудь комусь передусім, перш за все. – А вас військовий якийсь чекає, – відчинивши Діденкові двері, попередила покоївка Даша (А. Головко); Я хочу попередити, що те, про що я говорив і далі говоритиму, я роблю од щирого серця (Остап Вишня); // Вказувати на що-небудь; означати що-небудь. Пронизливо свистів пароплав, попереджаючи про скоре відплиття (О. Полторацький); Великий щит на обочині шосе попередив: “До міста Косопілля – 5 км” (М. Зару…