попередник[попере́дник]

попере́дник I -а, ч. 1》 Той, хто перебував, жив, працював або виконував якісь функції де-небудь перед кимсь. || Те саме, що предок . 2》 Той, хто своєю діяльністю передував діяльності когось іншого в тій самій галузі. || Той, хто своєю діяльністю підготував розвиток чого-небудь. 3》 Те, що було раніше на місці чого-небудь. || Те, що своїм існуванням підготувало виникнення або розвиток чого-небудь. || Те, що завжди передує чомусь, віщує вияв чого-небудь; провісник. 4》 Сільськогосподарська культура, якою засівають поле з метою поліпшення якостей ґрунту перед посівом іншої культури. || Стан поля протягом року перед посівом чого-небудь. II -а, ч. , діал. Фартух (у 1 знач. ). || Єпитрахиль.

ПОПЕРЕ́ДНИК ¹ , а, ч. 1 . Той, хто перебував, жив, працював або виконував якісь функції де-небудь перед кимсь. – А се ж тобі навіщо? – спитала я, показуючи на сулію .. – А се учительський спадок! Мій попередник тримав у сій сулії горілку (Леся Українка); Новий шахтар в новій квартирі на другий тиждень оселивсь. І дріб над входом: два-чотири, як в попередника колись (М. Руденко); Не говорив [Бронко] їй про те, що оберігає її ще й тому, що його попередники не церемонились з нею. А не церемонились тому, що це дівчина з простолюддя, за честь якої нікому було обстати (Ірина Вільде); // Те саме, що пре́док. Любов до Вітчизни і зненависть до її осквернителів заповідали нам попередники. І покоління наше не зраджує батьків, дідів і прадідів (П. Панч); Мова – це кров людської думки. Здобута вона також кров'ю і зусиллями незліченних попередників наших (М. Руденко). 2. Той, хто своєю діяльністю пер…