попри[по́при]

по́при прийм. , із знах. , рідко місц. і род. відмінками . 1》 із знах. в. , заст. Уздовж. || із знах. в. , заст. Мимо. || із знах. і місц. в. , заст. Біля. 2》 з місц. в. , заст. При (у 9 знач. ). 3》 із знах. і род. в. Всупереч. 4》 із знах. і род. в. , заст. Крім.

ПО́ПРИ, прийм., із знах., рідко місц. і род. в., заст. 1. із знах. в. Уздовж. Попри дорогу простягалася глибока, стрімка вниз дебра, заросла густою травою (Л. Мартович); Плоти попри дороги тріщали і падали – всі люди випроваджували Івана (В. Стефаник); // із знах. в. Мимо. Хоча я й переходжу щодня по чотири рази попри дім Обринських, про неї я нічого не знаю (О. Кобилянська); // із знах. і місц. в. Біля. – Уступися, хлопче, з дороги, не видиш, брика їде! – крикнув візник, ідучи попри коні (С. Ковалів); [Сабіна (до Йоганни, облесливо): ] Твоя рабиня вже доложить хисту: всі зморщечки отут попри очицях, навколо вустоньків і між брівками чудово замалює (Леся Українка). 2. з місц. в. При (у 9 знач.). [Хуса:] Мені ті люди труять пробування попри особі нашого тетрарха (Леся Українка). 3. із знах. і род. в. Всупереч. Попри всі злигодні і турботи переднього краю Хома навіть погладшав, щоки мав,…