поратися[по́ратися]

ПО́РАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. 1. коло чого, рідше біля чого, рідко з чим, також без дод. Виконувати яку-небудь хатню роботу, займатися господарськими справами, працювати по хазяйству. У хаті і у кімнаті жінки порались, то діжу наставляли, то муку сіяли, то локшину кришили, то птицю патрали (Г. Квітка-Основ'яненко); Невсипуща з неї хазяйка була; цілісенький вона день було тупає порається коло господи (Марко Вовчок); Наумиха поралась біля печі, готуючи вечерю (М. Коцюбинський); Чіпка на току, коло хліба порається: молотить та віє та околот в'яже... (Панас Мирний); Оддалік видніється пасіка. Коло вулика порається літній вусатий чоловік з сіткою на голові (В. Минко); // Порядкувати, робити лад, порядок де-небудь. Орися більше поралася в хаті: примазувала, чепурила, чистила, полоскала, понамальовувала на грубці півників (Григорій Тютюнник); // Працювати в полі, на городі, виконувати різні польові роботи і т. ін. Вона могла од рана до вечора поратись біля квіток, що розкішно кущились поміж камінням (М. Коцюбинський); Збіжжя вже було пустилось із стрілки та й подекуди зачинало сипатися, коли Катруся ще з іншими поралася коло сапання (Н. Кобринська); Катерина Глущук поралась на городі. Вона вирвала достиглий біб і зв'язала в снопи (С. Чорнобривець); // Лагодити машини, механізми і т. ін. Бенедьо тим часом з нанятими робітниками порався на подвір'ю коло машин (І. Франко); Дорогу загороджував фургон-газик, що лежав боком серед шосе. Біля нього вже поралися шофери (О. Гончар); Половчиха стояла нерухомо, обіч поралися коло шаланд на березі рибалки з артілі (Ю. Яновський). 2. коло кого – чого, рідше біля кого – чого, рідко з ким – чим, також без дод. Доглядати когось, ходити коло кого-, чого-небудь. Стара Явдоха поралась коло слабої дочки, а сама ходила мов з хреста знята (М. Коцюбинський); Іван коло худоби порається: скотові й вівцям підкладає в ясла просяної або гречаної соломи (Панас Мирний); Ятрівка .. в жнива любила робити, .. а то тільки балачки між жінками провадить собі та з дитиною своєю порається (Грицько Григоренко). 3. Ритися, копирсатися в чому-небудь. На другий день у Карпів город ускочив Лаврінів рябий кабан і порався в картоплі (І. Нечуй-Левицький); Годину... другу швидко шукали, перекидали, порались чужі люди у його добрі... (Панас Мирний); Залишившись один у кімнаті, фотограф почав поратися у своєму чемодані (М. Трублаїні); // Щось робити; порядкувати де-небудь. Йому снилось, що в сінях пораються злодії, що вони вже ламають двері в кімнату, от уже й двері виставили, розтрощили скриню, витягають полотна та сорочки (І. Нечуй-Левицький). (1) По́ратися (бі́гати і т. ін.) по хазя́йству (по господа́рству) – займатися господарством; господарювати. В погожі дні Данько, напнувши на плечі материн латаний кожух, любить поратися надворі по хазяйству (О. Гончар); Захотілося, наприклад, Пашці вчитися. Тітка .. казала їй добросердечно: – .. А що ж, я по хазяйству сама тоді маю бігати? Навіщо ж ми тоді тебе брали? (Г. Хоткевич); Маруся пішла до хати, а стара почала поратися по господарству, догодовувати курей, виганяти гусей та вутят до річки, робити місиво для свині тощо (Г. Хоткевич).