порозмовляти[порозмовля́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
порозмовля́ти - я ю, - я єш, док. Розмовляти якийсь час. || Поговорити з ким-небудь.
ПОРОЗМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. Розмовляти якийсь час. Махну я до земляка, та просидимо вдвох з ним цей вечір, порозмовляємо щиренько, домівку згадаємо (С. Васильченко); Тільки раз на тиждень нас пускали в садок лікарні, і ми могли трохи порозмовляти з Женею (Л. Смілянський); // Поговорити з ким-небудь. Весь час підтримуватиме [Яринка] зв'язок з табором. Коли їм не пощастить більше порозмовляти, вони обмінюватимуться знаками та зашифрованими записками (В. Козаченко); * Образно. – На полі ратному місце наше. Там з ворогом мечем порозмовляю (А. Хижняк).
«порозмовляти» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
дієслово · 15 форм · VESUM
Інфінітив: порозмовля́ти
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | порозмовля́ю | порозмовля́ємо / порозмовля́єм |
| 2 особа | порозмовля́єш | порозмовля́єте |
| 3 особа | порозмовля́є | порозмовля́ють |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| порозмовлять | інфінітив |
Синоніми та антоніми
Літературні засвідчення
Карл Йозеф, мабуть, єдиний у товаристві, хто загалом тішиться ситуації, в якій майже неможливо порозмовляти.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger