Лексикон · A-Я · П
порухати[пору́хати]
дієслово · «to move smt (perfective)»
Питома українська лексика
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
готовоЗначення1 картка
очікуєПоходженняочікує джерело
готовоМорфологія15 форм
очікуєНаписання і вимоваочікує джерело
готовоСтилістиказахист питомості
очікуєСиноніміяочікує джерело
очікуєОмонімочікує джерело
очікуєПаронімочікує джерело
очікуєФразеологіяочікує джерело
очікуєПриповідкиочікує джерело
очікуєСтиль і нормаочікує джерело
готовоЗасвідченнялітературний корпус
очікуєКурспоза курсом
очікуєПерекладочікує джерело
очікуєWikimediaочікує джерело
очікуєЗовнішніочікує добірку
Значення
СУМ-20сучасний тлумачний словник
ПОРУ́ХАТИ, а́ю, а́єш, док. 1. кого, що. Трохи, злегка поворушити кого-, що-небудь. Він поклав лебедине перо у кишеню, де лежала листівка, порухав її потрісканими, рибою пропахлими пальцями і рівно пішов додому, несучи багатозначну посмішку на своїх сонцем накраплених веснянках (М. Стельмах); Хворе вухо кілька разів намагався [ведмідь] порухати лапою, але від кожного дотику воно ще гірше боліло (В. Гжицький). 2. ким, чим. Рухати якийсь час.
Морфологія
дієслово · 15 форм · VESUM
Інфінітив: пору́хати
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | пору́хаю | пору́хаємо / пору́хаєм |
| 2 особа | пору́хаєш | пору́хаєте |
| 3 особа | пору́хає | пору́хають |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
коротка форма
| Форма | Позначка |
|---|---|
| порухать | інфінітив |
Літературні засвідчення
Антологія · Українські гуманісти епохи Відродження · 1550
Чому так? Тому що нас стримав важкий, нестерпний тягар, який вони поклали на наші плечі, а самі не хотіли порухати навіть своїм пальцем.
literary_fts · 0c2aa77b_c0272
Джерело: literary_fts