поскаржитися[поска́ржитися]

поска́ржитися -жуся, -жишся, док. 1》 Висловити своє невдоволення ким-небудь; пожалітися кому-небудь на когось. || Висловити жаль, невдоволення, стурбованість з приводу чого-небудь. || Сказати комусь про своє страждання, фізичний біль, неприємні відчуття тощо. 2》 Подати скаргу, звернутися до офіційної особи або установи зі скаргою на кого-небудь.

ПОСКА́РЖИТИСЯ, жуся, жишся, док. 1 . Висловити своє незадоволення ким-небудь; пожалітися кому-небудь на когось. [Водяник:] Поскаржуся я матері твоїй, Метелиці Гірській, то начувайся! (Леся Українка); [Ганна:] Чоловік у мене, він би й нічого собі, коли ж похнюпа: поскаржуся йому на свекруху, а він мовчить!.. (М. Кропивницький); За час від останніх відвідин завжди набереться у нього про що розповісти, попитати поради, а чи й на мачуху поскаржитись. І в тітки Катрі завжди для нього було ласкаве слово (А. Головко); Хома якось був поскаржився замполітові, що бригадир не дає Явдошці соломи покрити хату (О. Гончар); // Висловити жаль, невдоволення, стурбованість з приводу чого-небудь. Ніхто не чув, щоб він хоч раз коли поскаржився на своє здоров'я (Я. Качура); Може б, і заговорили [арештанти] з незнайомцем, може б, і поскаржились йому на несправедливість, але в усіх на душі була ще свіжа рана…