поспівати[поспіва́ти]

поспіва́ти I -аю, -аєш, док. Співати якийсь час. II -ає, недок., поспіти, -іє, док. 1》 Ставати стиглим; достигати, дозрівати. || Ставати цілком готовим, звареним, запеченим і т. ін. (про страви). || перев. док., перен., розм. Дійти стану готовності, досягти певної кондиції. 2》 перен., розм., рідко. Досягати, набувати завершеності в розвитку. || перев. док., перен., розм. Стати дорослим, досягти повноліття. III -аю, -аєш, недок., поспіти, -ію, -ієш, док., розм. 1》 Те саме, що устигати. 2》 Наставати, надходити.

ПОСПІВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док. Співати якийсь час. – Хазяїни були люди добрі, та не було мені вільного часу ні поспівать, ні потанцювати (І. Нечуй-Левицький); [Павло:] Що за неволя женитись рано? Оженився, тоді вже ні на вулицю, ні на вечорниці, ні поспівать тобі, ні пожартувать... (М. Кропивницький); Молодь вийшла у сад погуляти, поспівати та пожартувати (О. Маковей). ПОСПІВА́ТИ², а́є, недок., ПОСПІ́ТИ, і́є, док. 1. Ставати стиглим; достигати, дозрівати. Вже й літо настало, А там жнива, бо і жито Поспівати стало (Леся Українка); Ось зажовтіла за нивою нива, Ось поспіває і сиплеться колос... (Я. Щоголів); Вдовине жито поспіло, та нема кому його жати (М. Коцюбинський); Коли поспіє виноград – Додолу гнуться ніжні віти... (М. Рильський); * Образно. Коли це хтось його будить: – Уставай, уже твоє щастя поспіло (з казки); // Ставати цілком готовим, звареним, запеченим і т. ін. (про страви). Сама [Христя] скора та й дрова – не солома, – хвилинкою страва поспіла (Панас Мирний); Там іде веселий гомін, Мила пісеньку співа, І огнем палає комин, І вечеря поспіва! (Я. Щоголів); – Картопля вже готова. І куліш скоро поспіє (Є. Гуцало); Доки в баби поспіють книші, у діда не буде душі (І. Кириленко); // перев. док., перен., розм. Дійти стану готовності, досягти певної кондиції. Як піч уже поспіла, от коровай посадили [жінки] на лопату (Г. Квітка-Основ'яненко). 2. перен., розм., рідко. Досягати, набувати завершеності в розвитку. – І прирадили зібрати в одно огнище всі сили, щоб велике, спільне діло поспівало і росло (І. Франко); * Образно. Ліг Іван у своєму курені та й заснув богатирським сном, коли чує – хтось його кличе і голос той схожий на голос дідуся: – Вставай, друже, твоє щастя поспіло! (А. Шиян); // перев. док., перен., розм. Стати дорослим, досягти повноліття. Вона вже поспіла: їй уже двадцять два годи (Ганна Барвінок). ПОСПІВА́ТИ³, а́ю, а́єш, недок., ПОСПІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. 1. Те саме, що устига́ти. Сама Оксана бачила, що .. в'язати жита за чоловіком не поспіває (Грицько Григоренко); Молодиця йде замашистою ходою, аж стара ледве поспіває за нею (Леся Українка); За дідом Овсієм поспівав його напарник Іван (Л. Юхвід); Друзеві було трудно. Медичний інститут він закінчив, коли минуло йому тридцять. Ординатором став усього два роки тому. Не просто поспівати за тими, кого вважав він своїми вчителями (Ю. Шовкопляс); Вона мухою літала, щоб усюди поспіти (Панас Мирний); Осінній короткий день кінчався, а біля Базалії селяни ще продовжували орати під озимі: треба було поспіти вкинути зерно в землю до снігу (П. Панч); * Образно. Огурчик говорив захоплено. Слова не поспівали в нього за думками, і зрозуміти те, що він говорив, було досить важко (В. Собко). 2. Наставати, надходити. Тільки з городиною впораєшся – засріблиться коса на лузі, далі жнива поспівають (М. Стельмах).