постава[поста́ва]

поста́ва -и, ж. 1》 Звично положення тіла під час ходіння, сидіння тощо, властива кому-небудь манера триматися. || перев. з означ. , у сполуч. зі сл. голова. Манера тримати голову; постановка. || Положення тіла людини або тварини у певний момент; поза. 2》 рідко . Те саме, що постать I 1). || Зовнішній вигляд; зовнішність. 3》 спец. Вроджене положення, розташування яких-небудь частин тіла. 4》 Вироблене тренуванням особливе положення тіла людини (рук, ніг тощо), пристосоване для виконання яких-небудь вправ, рухів і т. ін. 5》 театр. Здійснення режисером театральної вистави. 6》 заст. , рідко . Те, що ставлять на стіл для пригощання; частування.

ПОСТА́ВА, и, ж. 1 . Звичне положення тіла під час ходіння, сидіння тощо, властива кому-небудь манера триматися. Спокійна рівновага і сила виднілась в його рухах і поставі (І. Франко); – Не тільки ваша яскрава врода, ще більше, ще дужче вразив мене сміливий ваш погляд і оця гордовита, сповнена природної гідності постава (О. Гончар); Якось під час огляду частини, де він служив, на його атлетичну статуру, зріст і гвардійську поставу звернув увагу царський генерал і поцікавився, звідки він родом (з газ.); // перев. з означ., у сполуч. зі сл. голова. Манера тримати голову; постановка. [Директор музею:] Від цієї постави голови так і віє духом Челліні (О. Донченко); Ганна мерзлякувато поводила плечима, але горда постава голови й рішуча, тверда хода робили її урочистою (М. Руденко); // Положення тіла людини або тварини у певний момент; поза. Тілько княгиня не змінила своєї постави (П. Куліш); П…