потай[по́тай]

ПО́ТАЙ, присл., від кого, рідко кого і без дод. Так, щоб ніхто не знав, не дізнався; таємно від когось або від усіх. В Парижі, в Латинському кварталі, вона не раз і не два, жартуючи, забігала з візитами до знайомих студентів потай од мами (І. Нечуй-Левицький); – У бабів є гроші! Ще допевне з тих, що собі наскладали крадьки, потай чоловіків, на чорну годину (Л. Мартович); [Коршун:] Я цю повість потай писав, жодна жива душа про неї не знає (В. Собко); // Так, щоб ніхто не побачив; непомітно для інших; крадькома. Вона дійшла до того, що, опинившись на чужому городі, стежила очима, що можна б узяти на насіння, і, оглядаючись, потай ламала кращу маківку або зривала жовтий огірок і ховала за пазуху (М. Коцюбинський); Юнак посміхнувся: дівчина потай зиркала на себе в дзеркало напроти (П. Панч); // Так, щоб ніхто не почув; по секрету. – Йдіть сюди в мою кімнату, бо будемо говорити секрети – потай од усіх, – гукнула Христина (І. Нечуй-Левицький); [Тиміш:] Виходить, що ви великий плескун і ніяк не вдержите за зубами того, що вам кажуть потай (М. Кропивницький); Дуб, що стояв на узгір'ї, називали гаївці дубом Хмеля, говорили про це потай, – панство люто мстилося холопам за одне лише слово (І. Цюпа); // У глибині душі, не показуючи свого почуття іншим, ніяк не виявляючи зовні свого стану. Назар – ніби й нічого, .. а в самого вже пом'якшав гучний голос, – по́тай усіх сумує (Марко Вовчок); Він був тут [у міністра] не раз і не два, але щоразу, відчиняючи високі двері, потай хвилювався (В. Собко); Старшина Багіров тимчасово виконував обов'язки командира взводу, а по́тай мріяв, що йому дадуть штурмову групу (О. Гончар); // Не явно, не одверто, прикриваючись нещирими словами тощо; приховано. Де не зможе збройна сила, там доступить зрада по́тай і вужем тонким пролізе від меча й вогню зручніше (Леся Українка).