потворність[потво́рність]

потво́рність -ності, ж. 1》 Якість за знач. потворний . 2》 Фізична вада, каліцтво. || Відхилення від норми.

ПОТВО́РНІСТЬ, ності, ж. 1 . Якість за знач. потво́рний. Така неземна або вірніше – саме земна дівоча краса сама по собі була вища від усяких похвал, але ще яскравішою виглядала вона проти потворності довгобородого карлика перед нею (Ю. Смолич); В “Ревізорі” він [М. Гоголь] розкрив усю потворність кріпосницької бюрократії (з наук. літ.); От таким, мабуть, був далекий цар московський Іван-батюшка Грозний. Бачив безодню під ногами, чув, як ніхто, все безумство, всю потворність своїх учинків – і ліз, і ліз все глибше у кров'яне море, щоби на ранок шукати кров'яного ж похмілля (Г. Хоткевич); В часи реакції вона [Леся Українка] картає зрадництво, викриває моральну потворність панівних класів, малює образи непохитних борців (з навч. літ.). 2. Фізична вада, каліцтво. Чужа незграбність, чужа біда чи фізична потворність надто часто породжує сміх (з наук.-попул. літ.); // Відхилення від норми. Вчені вважають, що короткохвості коти, так само, як і шестипалі з американського півострова Кейп-Код та малайські із скривленими хвостами – це мутації, тобто потворності (з наук.-попул. літ.).