потягнутися[потягну́тися]

потягну́тися I див. потягатися I. II і потягт и ся, -тягн у ся, -т я гнешся; мин. ч. потягн у вся, -тягн у лася, -тягн у лося і пот я гся, -тягл а ся, -тягл о ся; док. 1》 Випростуючись або витягаючись, податися в напрямку до кого-, чого-небудь. || чим . Витягти руку, губи і т. ін. в напрямку до когось, чогось. || Почати тягтися вгору, рости (про рослини); підрости, стати вищим. 2》 Повільно потекти. || Почати поширюватися легкими струменями (про дим, повітря і т. ін.). 3》 Будучи прикріпленим до чого-небудь, почати волочитися, переміщатися за ним. || Пролягти слідом за тим, що (хто) рухається. 4》 Повільно піти, поїхати, вирушити куди-небудь (часто про ряд, низку когось, чогось). || за ким . Піти слідом за кимсь, разом із ким-небудь. || Почати пересуватися в повітрі, полетіти ( перев. низкою). 5》 Почати повільно, одноманітно проходити, текти (про дні, роки і т. ін.). 6》 Простягтися на вели…

ПОТЯГНУ́ТИСЯ ¹ див. потяга́тися ¹. ПОТЯГНУ́ТИСЯ ² , ПОТЯГТИ́СЯ, тягну́ся, тя́гнешся; мин. ч. потягну́вся, тягну́лася, лося і потя́гся, тягла́ся, ло́ся; док. 1 . Випростуючись або витягаючись, податися в напрямку до кого-, чого-небудь. Мокрина потяглася за його рукою, обвила свої гарячі, голі по лікті руки кругом його шиї (І. Нечуй-Левицький); Всі встали й потяглися з чарками до старого осиротілого батька (О. Довженко); Дебела рука потягнулася до сивих вусів (М. Руденко); // чим. Витягти руку, губи і т. ін. в напрямку до когось, чогось. Він потягнувся було рукою до кобури, намагаючись вихопити зброю (А. Шиян); Черниш іще здалеку впізнав свого коня .. Він теж впізнав Черниша і потягнувся йому шиєю назустріч (О. Гончар); Федя ліг на одну з лав у човні і, перехилившись через борт, потягся губами до води (М. Трублаїні); * Образно. Тужава земля потягнулась до сонця устами (А. Малишко); // Поч…