потягнути[потягну́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
потягну́ти і потягт и , -тягн у , -т я гнеш; мин. ч. потягн у в, -тягн у ла, -тягн у ло і пот я г, -л а , -л о ; док. 1》 перех. , перев. у сполуч. зі сл. за собою. Ухопившись за кого-, що-небудь, почати тягти за собою, рухаючись, переміщаючись у певному напрямку або падаючи кудись. || безос. || Піти, побігти, волочачи за собою що-небудь по землі. || перен. Змусити, спонукати когось до чого-небудь. || Захопити своїм рухом (про течію, вітер і т. ін.). || безос. || розм. Понести з собою, на собі (якийсь вантаж, речі). 2》 перех. і неперех. Узявшись за кого-, що-небудь, рушити з місця, притягти, натягти. || перех. , у сполуч. зі сл. до себе. Тягнучи, наблизити до себе кого-, що-небудь. || перех. , у сполуч. зі сл. погляд, очі, перен. Привернути чиюсь увагу. 3》 перех. і неперех. Почати рухати, переміщати що-небудь своєю тягловою силою (про робочу худобу, машину і т. ін.). || Здужати, бути спроможним переміщати, везти що-небудь. || перен. , розм. Віддаючи багато сил, напружено працювати якийсь час. || перен. , розм. Мати силу, здатність виконувати що-небудь. Нед о вго пот я гне хто — недовго залишилося жити кому-небудь. 4》 перех. , розм. Вийняти, дістати, витягти звідки-небудь. 5》 перех. , перен. , розм. Притягти до відповідальності, до суду і т. ін. 6》 перех. , перен. Почати вабити, манити до себе; викликати потяг до кого-, чого-небудь, бажання зробити, здійснити щось. || безос. Потягло на сон . 7》 перех. Почати тягти, прокладати в певному напрямку (дріт, кабель і т. ін.). || Із силою натягти. 8》 неперех. , розм. Піти, вирушити куди-небудь (звичайно повільно, не поспішаючи). || Полетіти (про птахів). 9》 неперех. Подути, повіяти, насунути, донестися (про вітер, тепле або холодне повітря, туман, запах чого-небудь). || безос. , чим . || безос. , на що , куди . Відчуватися, виявлятися в якихось ознаках (про наближення якоїсь події, явища) 10》 перех. і без додатка . Повільно втягти, вдихнути. || Почати вбирати в себе що-небудь. || Підібрати, ввібрати всередину (живіт, щоки і т. ін.). || безос. 11》 перех. , розм. Вкрасти або забрати. || перен. Дістати користь, зиск від кого-, чого-небудь ( перев. хитрощами, вимаганням). 12》 перех. і неперех. , розм. Заспівати, протягаючи окремі звуки, ноти (звичайно на верхах). || Промовити, розтягаючи звуки. 13》 перех. і неперех. , розм. Сильно вдарити чим-небудь. || безос. 14》 перех. і неперех. , розм. Мати певну вагу при зважуванні. || безос. , перех. Відтягти своєю вагою, примусити опуститися під дією своєї ваги. 15》 неперех. , розм. Мати достатню суму грошей для купівлі чого-небудь. || безос. Вистачити до певного часу. 16》 перех. , безос. , розм. , рідко . Затягти, вкрити чим-небудь. 17》 перех. і неперех. , також у сполуч. зі сл. рука, перен. Підтримати кого-небудь.
ПОТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГТИ́, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. потягну́в, тягну́ла, ло і потя́г, ла́, ло́; док. 1. кого, що, перев. у сполуч. зі сл. за собою. Ухопившись за кого-, що-небудь, почати тягти за собою, рухаючись, переміщаючись у певному напрямку або падаючи кудись. Коли б земля розступилася, так би вона і кинулась туди, та й... Василя потягнула б за собою (Г. Квітка-Основ'яненко); Кермо корабельне, якого я міцно тримався, Човном керуючи, я одірвав і потяг за собою, В море упавши (М. Зеров); Прийшов Йонька – мовчазний, заклопотаний, взяв волів за налигач, потяг із двору (Григорій Тютюнник); // безос. – Директор троса до колодязя ніяк не випише! Посікся, порвався, днями як зачепило мого тетерю, мало з цебром в колодязь не потягло! (О. Гончар); // Піти, побігти, волочачи за собою що-небудь по землі. – Браво, – каже Сомко, – ведмідь попавсь у тенета! Що ж тепер буде? – А що ж? Ведмідь піде до свого берлога [барлога] і тенета за собою потягне (П. Куліш); Повернулась [дячиха] до мене спиною, вирвала лопушину та й потягла спідницю просто по грядках (І. Нечуй-Левицький); * Образно. Мамайчуків фургон уже помчав до радгоспу, рознуртував, потяг у вуличку сірий шлейф куряви (О. Гончар); // перен. Примусити, спону́кати когось піти, поїхати куди-небудь разом із собою. Не хотіла коза на торг, так потягли (прислів'я); Чи ти знаєш, люба руже, Як я плакав за тобою, Що магнат тебе байдуже За Дунай потяг з собою? (П. Грабовський); Щоб розрадити подругу, Мотя потягнула Ганну до кіно (В. Козаченко); // перен. Змусити, спонукати когось до чого-небудь. Вона то почервоніє, як мак, то побіліє, як полотно; усе, сердешна, боїться, щоб він не ввійшов та щоб не потягнув її до шлюбу (Г. Квітка-Основ'яненко); Ні! Сили на землі нема І сили на землі не буде, Щоб потягти нас до ярма (М. Рильський); // Захопити своїм рухом (про течію, вітер і т. ін.). З вікна подув вітер, потяг од інспектора папери й шпурнув під стіл (С. Васильченко); В того повінь останній прикладок сіна потягла, іншому хату розмиває (О. Гончар); // безос. Човен потягло під правий берег (М. Трублаїні); // розм. Понести з собою, на собі (якийсь вантаж, речі). Потягли [Остап і Соломія] на гору оберемки вербового гілля (М. Коцюбинський); Улас потяг сундук на Павловську площу (Григорій Тютюнник). 2. кого, що і з непрям. дод. Узявшись за кого-, що-небудь, зрушити з місця, притягти, натягти. Тихесенько потягну я двері... Га! чого се так раненько вертаєшся, господарю? (Марко Вовчок); Він, дійшовши до своєї квартири, з усієї сили потяг за ручку дзвінка, котрий несамовито задзвонив (Панас Мирний); Марія потягла його за рукав (С. Журахович); // кого, що, у сполуч. зі сл. до себе. Тягнучи, наблизити до себе кого-, що-небудь. Він таки й положив руку на мішок – ніхто не баче [бачить]; потягнув його до себе – ніхто не баче [бачить] (Г. Квітка-Основ'яненко); Соломія схопилася з місця і потягла книжку до себе через стіл (І. Нечуй-Левицький); – Мокра вся, – він потягнув її [Тоню] до себе, – під яким це дощем була? (О. Гончар); // що, у сполуч. зі сл. погляд, очі, перен. Привернути чиюсь увагу. Була та ясна плямка серед чорної купи така чудна і незвичайна, що потягла до себе Лазарів погляд (М. Коцюбинський). 3. кого, що, з непрям. дод. і без дод. Почати рухати, переміщати що-небудь своєю тягловою силою (про робочу худобу, машину і т. ін.). Воли потягли воза по долині (І. Нечуй-Левицький); Гак .. зачепили за скоби, і обидва крани разом потягли злиток (В. Собко); – Це хлопці навмисно придумали вам для буксира танка послати .. Цей уже як зачепить, то потягне, він у нас трудяга (О. Гончар); // Здужати, бути спроможним переміщати, везти що-небудь. Через силу і кінь не потягне (Номис); – Шкапа твоя, – кажуть [цигани], – трохи, чоловіче, недобача; так купи їй окуляри та й почепи на вічі, .. то ще потягне... (Г. Квітка-Основ'яненко); – Ручуся – повезе [трактор], сто тонн потягне вантажу, чи двадцять корпусів, чи п'ять сівалок (І. Гончаренко); // перен., розм. Віддаючи багато сил, напружено працювати якийсь час. Жовте жито переспіло, Тим і спину надломило, – Аж болить. – Нуте ж, нуте, косарі, Недалеко до зорі, – Потягніть! (Я. Щоголів); [Ромодан:] Працювати без відпочинку не можна, Гордію Опанасовичу. [Дремлюга:] А я ще трохи потягну, а там... Роки вже дають себе знати (О. Корнійчук); // перен., розм. Мати силу, здатність виконувати що-небудь. В цілому припадає на роботу щонайбільше 4–5 (а частіше 3) години на день .. Правда, для мене і се не мало, я вже більше не потягла б певне (Леся Українка); – Скриплю потроху. Бачите, навіть ложки вирізую .. Тяжчої роботи поки що не можу потягнути (М. Стельмах). 4. що, розм. Вийняти, дістати, витягти звідки-небудь. От як пляшка закиває, Він до шинку й повертає; Сяде, гляне в поставець Та й потягне гаманець (Я. Щоголів); Потягли рибалки сіті, Повні риби золотої (М. Нагнибіда); Черкашин механічно потяг з кишені цигарки (Л. Дмитерко); І потяг він карту, і витяг він винового туза (Ю. Яновський). 5. кого, перен., розм. Притягти до відповідальності, до суду і т.…
Морфологія
дієслово · 18 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| потя́гнемо | майбутній, множина, 1 ос. |
| потя́гнем | майбутній, множина, 1 ос. |
| потя́гнете | майбутній, множина, 2 ос. |
| потя́гнуть | майбутній, множина, 3 ос. |
| потягну́ | майбутній, однина, 1 ос. |
| потя́гнеш | майбутній, однина, 2 ос. |
| потя́гне | майбутній, однина, 3 ос. |
| потя́гнено | |
| потя́гнуто | |
| потягні́м | наказовий, множина, 1 ос. |
| потягні́мо | наказовий, множина, 1 ос. |
| потягні́ть | наказовий, множина, 2 ос. |
| потягни́ | наказовий, однина, 2 ос. |
| потягну́ти | інфінітив |
| потягну́ла | минулий, жін. |
| потягну́в | минулий, чол. |
| потягну́ло | минулий, сер. |
| потягну́ли | минулий, множина |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| потя́гнуть | інфінітив |
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
недо́вго потя́гне (протя́гне)
Мало залишилося жити комусь; скоро помре. Снилося мені таке страшне-страшне: серце віщує, що вже недовго (Гриць) потягне (Л. Мартович).
Фразеологічний словник української мовине потягну́ти ніг, перев. звідки
Не зрушити з місця; не вийти. — А бий тебе лиха година,— думаю,— зараз я покажу тобі дорогу, що й ніг не потягнеш з мого двору (Д. Ткач).
Фразеологічний словник української мовипотягло́ (потягну́ло, похили́ло і т. ін. ) на сон (до сну) кого, безос
Комусь захотілося спати. (Дід Саливон:) Чуєш, а мене потягнуло на сон (М. Стельмах); Запашний дух розпуклої верби, берези .. зламав дитяче завзяття, Марфу потягло до сну (К. Гордієнко); Очі посоловіли, він розігрівся біля вогню, і його похилило на сон (Григорій Тютюнник).
Фразеологічний словник української мовипотягну́ти но́ги (чо́боти) куди
Повільно, ледве переступаючи, піти. Хто таки й потягне ноги до хати чи в клуню на ночівлю, а хто .. тут на землю біля призьби повалиться у втомі (А. Головко).
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
Можливо, якщо потягнути за он той огризок дроту, відкриється печера з діамантами для диктатури пролетаріату.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger