поховати[похова́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
похова́ти - а ю, - а єш, док. , перех. 1》 Закопати в землю (померлого); здійснити похоронний обряд; погребти. || Втратити кого-небудь рідного, близького (померлого). || Зневірившись, розчарувавшись у комусь, почати вважати його за померлого, загиблого. || Засипати, придавити чим-небудь. || перен. Замкнути, ув'язнити десь, сховати від усіх. || також у сполуч. зі сл. у серці, перен. Забути що-небудь, пустити в непам'ять; зневіритися в чомусь. || перен. Не дати кому-небудь можливості здійснити щось; змусити забути щось. Похов а ти себ е живц е м — відмовитися від нормального способу життя, вести одиноке, позбавлене всіх радощів життя. 2》 Сховати всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь, у різних місцях (також про всіх чи багатьох).
ПОХОВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. 1 . Закопати в землю (померлого); здійснити похоронний обряд; погребти. Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій (Т. Шевченко); В п'ятницю її поховали. Як спускали домовину в яму, то все над нею білі голуби кружляли (Марко Вовчок); На карпатській верховині, під смерекою густою, поховали ковпаківці партизана після бою (М. Нагнибіда); // Втратити кого-небудь рідного, близького (померлого). Олексій Таранець, на лихо собі, поховав свою жінку ще змолоду (Г. Квітка-Основ'яненко); Недавнечко ж синка поховав [Кирило] ... Такий був хлопчик розумний, втішний – поховав... (А. Тесленко); Здорово вимотало за дорогу хлопця. Після того, як поховав найближчого друга свого Яноша, ще більше змінився: схуд, обшерх, обгорів (О. Гончар); // Зневірившись, розчарувавшись у комусь, почати вважати його за померлого, загиблого. [Принцеса:]…
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
дієслово · 16 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| похова́ємо | майбутній, множина, 1 ос. |
| похова́єм | майбутній, множина, 1 ос. |
| похова́єте | майбутній, множина, 2 ос. |
| похова́ють | майбутній, множина, 3 ос. |
| похова́ю | майбутній, однина, 1 ос. |
| похова́єш | майбутній, однина, 2 ос. |
| похова́є | майбутній, однина, 3 ос. |
| похо́вано | |
| похова́ймо | наказовий, множина, 1 ос. |
| похова́йте | наказовий, множина, 2 ос. |
| похова́й | наказовий, однина, 2 ос. |
| похова́ти | інфінітив |
| похова́ла | минулий, жін. |
| похова́в | минулий, чол. |
| похова́ло | минулий, сер. |
| похова́ли | минулий, множина |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| похова | майбутній, однина, 3 ос. |
| поховать | інфінітив |
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
поховати живцем (живим) кого
1. Позбавити радощів життя, чогось важливого, необхідного і т. ін.; довести когось до смерті. — Ти чого до мене прийшов? — закричав, багровіючи від люті, Шумейко.— Вчити, як моїм добром розпоряджатись, кому що підписувати? Чи ти хочеш мене живцем поховати? (А. Шиян). наче похована живцем. Найважче було те, що не було .. з ким перекинутися звичайнісіньким словом. У Сифара хоч бранки-козачки. А тут лежи, мовчи, наче похована живцем (З. Тулуб). 2. зі сл. себе. Відмовитися від звичайного способу життя, вести позбавлене радощів життя. Треба в широкий світ, там, може, знов у люди вийду. А ні, то хоч знатиму, що не засниділа я у Ведмежому Куті (от…
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
…митрик крізь цю хвилю виразно розпізнає чорну і висохлу П'ятачиху, що йде вночі з Пилипом Соколюком і Никифором Роздайбідою, які допомагають їй нести труну, аби за табором потайки поховати Андрійка, заки його заберуть і примістять десь на далекому цвинтарі, куди вона не зможе доїжджати, і Дмитрикові серце лускається від співчуття, хоч вона і шпетить його за те, що в…
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger