поцілунок[поцілу́нок]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
поцілу́нок -нку, ч. Дотик губами до кого-, чого-небудь як вияв любові, ласки і т. ін. || Звук, що супроводить такий дотик. || Ніжний привіт, переданий усно або в листі. Поцілунок Іуди (Юди) — зрадницький вчинок під виглядом доброзичливості, приязні.
ПОЦІЛУ́НОК, нку, ч. Дотик губами до кого-, чого-небудь як вияв любові, ласки і т. ін. Брати, обмінявшись щирим поцілунком, пішли на спочинок (І. Франко); Цілує [Лукаш] її довгим, ніжним, тремтячим поцілунком (Леся Українка); [Стьопа:] Дванадцять годин... Тисячі закоханих прощаються останнім поцілунком і зустрічаються першим (О. Корнійчук); * Образно. Ми за руки взялися. На лице твоє миле ліг ясного проміння поцілунок палкий (В. Сосюра); * У порівн. Море гойдалось. І як тільки воно одхилялось од скелі, вона одкривала червоні ясна. Але зараз м'яким любовним рухом, як поцілунком, море знов затуляло той свіжий здоровий рот (М. Коцюбинський); // Звук, що супроводить такий дотик. Тихли згодом слова, чувся шепіт і довгий, щемливий поцілунок... (Г. Хоткевич); Гільом почув два поцілунки: мати поцілувала сина і син поцілував матір (Л. Смілянський); // Ніжний привіт, переданий усно або в листі. Моє щире вітання і поцілунки дядині, Ліді і всім нашим (Леся Українка); Знаю – любить [Марійка] мене, Знов пишу: “Приїзди!..” “Не спіши!” шле одвіт з поцілунками (С. Олійник). Осипа́ти (обдава́ти, покрива́ти, окрива́ти і т. ін.) поцілу́нками див. осипа́ти; Посила́ти поцілу́нки див. посила́ти; (1) Поцілу́нок руко́ю (пові́тря́ний, летю́чий) – знак привіту, переданий рукою від губ у напрямку до когось. Біжить [Любов] на веранду, спиняється, обертається і посилає Орестові скілька поцілунків рукою (Леся Українка); Хотіла [Зоя] розцілувати його, але він .. так замахав руками, що Зоя не могла приступити до нього. Послала йому повітряний поцілунок і з тим пішла (В. Земляк); Вибігає [Лісова], пославши Мелешкові летючий поцілунок (І. Кочерга). ◇ (2) Іу́дин (Ю́дин) поцілу́нок <�Поцілу́нок [від] Іу́ди (Ю́ди)>, зневажл.: а) лицемірний, нещирий поцілунок; б) учинок людини, що облесливістю приховує свою зраду.
«поцілунок» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
іменник · 16 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | поцілу́нок | поцілу́нки |
| Родовий | поцілу́нку | поцілу́нків |
| Давальний | поцілу́нкові / поцілу́нку | поцілу́нкам |
| Знахідний | поцілу́нок | поцілу́нки |
| Орудний | поцілу́нком | поцілу́нками |
| Місцевий | поцілу́нкові / поцілу́нку | поцілу́нках |
| Кличний | поцілу́нку | поцілу́нки |
Написання і вимова
- Правопис
- поцілу́нок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Поцілу́нок, -нку; -лу́нки, -нків Правописний словник Голоскевича (1929)
- Орфоепія
- поцілу́нок [поц'ілунок] -нку, м. (на) -нку, мн. -нкие, -нк'іў Орфоепічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Літературні засвідчення
…єство набирало певности, — мовляв, Аріядно, усміхнися, нехай я плету дурниці, але все — тільки для тебе, простягни бодай мізинчик, зжалься, ось яблуко, Аріядно, єдина на світі, умру без тебе, яблуко, не гнівайся, дозволь, яблуко пізнання, — а воно ж і є слово з уст до уст, поцілунок, не просто дотик, талісман, що оживляє потопельника, початковий сакральний склад Божого імени, розумієш.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger