почуватися[почува́тися]

почува́тися - а юся, - а єшся, недок. , поч у тися, - у юся, - у єшся, док. 1》 тільки 3 ос. , кому і без додатка . || тільки док. , безос. , після вигуків і прямої мови . Донестися до слуху (про людський голос). 2》 розм. Бути в певному фізичному або духовному стані, почувати себе якось. || тільки недок. , яким . Мати почуття, відчуття чогось (самотності, провини, щастя і т. ін.). || безос. || тільки док. , зі спол. що, рідко . Одержати якийсь імпульс, що викликає зміну в настрої, самопочутті і т. ін. || тільки недок. , безос. Бути перейнятим якимись почуттями. Почуватися як удома . 3》 тільки 3 ос. Відчуватися, бути відчутним, сприйманим органами чуттів. || Виявлятися, ставати помітним, відчутним. || тільки недок. , безос. 4》 розм. Відчувати що-небудь. || Відчувати, усвідомлювати себе ким-, чим-небудь. 5》 заст. , рідко . Виявляти у почуттях своє ставлення до сприйманого. 6》 тільки док. ,…

ПОЧУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОЧУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. 1. тільки 3 ос., кому і без дод. Ставати чутним, сприйматися слухом. Серед темної хмари чорних думок почувався йому крик і лемент голодних та холодних людей (Панас Мирний); У цій хвилині почулися в сінях кроки (І. Франко); За Россю почувся військовий оркестр (І. Нечуй-Левицький); Дітям аж слова почулись – стали слухати вони (П. Тичина); * Образно. Враз почувся смерті строгий стук (М. Рильський); // тільки док., безос. Все спить мертвим сном. Ось почулося – щось десь шурхнуло... (Панас Мирний); // тільки док., безос., після вигуків і прямої мови. Донестися до слуху (про людський голос). – Поспішайте. Ваше кофе прохолоне, – раптом почулося звідкілясь згори (Ю. Смолич); – А нічого за це не буде? – почулося раптом із рядів (О. Гончар). 2. розм. Бути в певному фізичному або духовному стані, почувати себе якось. Тепер я почува…