по-нашому[по-на́шому]

по-на́шому присл. 1》 Як у нас; за нашим звичаєм. 2》 розм. Нашою мовою. 3》 Як ми бажаємо, вимагаємо, сподіваємося.

ПО-НА́ШОМУ, присл. 1 . Як у нас; за нашим звичаєм. – Та я, коли хочте, вип'ю, тілько по-нашому. Я по-німецькому не вмію, – червоніючи одказала Галя (Панас Мирний); Навіть жайворонок співає зовсім по-нашому, по-донбасівському (Ю. Яновський). 2. розм. Нашою мовою. – Це така книжка, що в їй [ній] усе понаписувано по-нашому, по-українському, – поважно пояснив він (С. Васильченко). 3. Як ми бажаємо, вимагаємо, сподіваємося. Або хоч крихотку [крихітку] землі Із-за Дніпра мого святого Святії вітри принесли .. Хотілося б... Та що й гадать... Нащо вже й Бога турбовать [турбувать], Коли по-нашому не буде (Т. Шевченко); – Коли не по-нашому заплатить [хазяїн], то ми й самі себе наградимо (Г. Квітка-Основ'яненко). (1) Оце́ по-на́шому – виражає схвалення якого-небудь вчинку, способу дії і т. ін. Удар був настільки несподіваним, що бандит відразу ж випустив Вутаньчину руку. Банда була в захваті. – Оце по-нашому! (О. Гончар); – Галько, налий склянку. Микита закрутив головою. – Е, ні, господиня частувала. Тепер вже нехай господар. – Оце по-нашому, – гукнув Карпо (Григорій Тютюнник).