по-своєму[по-сво́єму]

по-сво́єму присл. 1》 Відповідно до власного бажання, розуміння, уподобання тощо; на власний розсуд. || Зі свого погляду, під своїм кутом зору. Бути по-своєму правим . 2》 Не так, як усі інші; своєрідно. 3》 Рідною мовою.

ПО-СВО́ЄМУ, присл. 1 . Відповідно до власного бажання, розуміння, уподобання тощо; на власний розсуд. – Не я ж буду, щоб я не зробив по-своєму! (Г. Квітка-Основ'яненко); Суддею був Ведмідь, Вовки були підсудки. Давай вони його [Вола] по-своєму судить (Є. Гребінка); – А Юрко нашого Олександра чого вартий! Усі книжки, які були у пана, поперечитував і тепер по-своєму починає порядкувати на городі і в полі (М. Стельмах); // З свого погляду, із своєї точки зору. Він по-своєму правий. 2. Не так, як усі інші; своєрідно. Всякий, каже народна приказка, розумний по-своєму: один спершу, а другий – потім (з газ.); Матроси співали майстерно. Мотив був суворий, мужній і по-своєму оригінальний (З. Тулуб). 3. Рідною мовою. І всі мови Слав'янського [слов'янського] люду – Всі знаєте. А своєї Дас(т)ьбі... Колись будем І по-своєму глаголать [говорити] (Т. Шевченко); – А ти, хлопче, .. в гімназії говори по-…