правовий[правови́й]

правови́й - а , - е . Стос. до права (у 1, 2, 4 знач. ). Міжнар о дна правов а допом о га — співробітництво держав у наданні взаємної допомоги в галузі правосуддя. Правов а держ а ва — в політико-юридичній теорії – держава, найважливішими ознаками якої є панування закону в усіх сферах суспільного життя; зв'язаність законом держави і її органів; судовий захист прав громадян і взаємна відповідальність держави та особи. Правов а інформ а тика — прикладна наука, яка вивчає проблеми збирання, реєстрації, збереження та використання правової інформації. Правов а культ у ра — система цінностей, стереотипів поведінки, правових традицій, прийнятих членами певної спільноти і яка використовується для регулювання їхньої діяльності.

ПРАВОВИ́Й, а́, е́. Стос. до права (у 1, 2, 4 знач.). Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (з мови документів); Але досягненням, з яким чи не найтісніше пов'язується ім'я Ярослава і за яке його прозвали Мудрим, стало зведення загальноприйнятих у ті часи законів у єдину “Руську правду”, яка стала правовим кодексом усієї країни (з навч. літ.).