предикативність[предикати́вність]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
предикати́вність -ності, ж. 1》 лог. Одне з основних понять, що відображає об'єктивно існуючі зв'язки між ознаками і предметами. 2》 У мовознавстві – синтаксична категорія, яка формує речення, надаючи його змістові характеру повідомлення про той чи інший факт реальної дійсності.
ПРЕДИКАТИ́ВНІСТЬ, ності, ж., лог., лінгв. Властивість предиката. Потебня, розглядаючи питання про прикладку, висовував на перший план те, що вона поєднує з функцією означення певний елемент присудковості (предикативності) (із журн.); Разом з категоріями особи, способу, стану граматична категорія часу передає ширшу граматичну ознаку – предикативність, якою виражається відношення мовленого до дійсності (з наук. літ.).
Морфологія
іменник · 7 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| предикати́вності | жін., давальний |
| предикати́вносте | жін., кличний |
| предикати́вності | жін., місцевий |
| предикати́вність | жін., називний |
| предикати́вністю | жін., орудний |
| предикати́вності | жін., родовий |
| предикати́вність | жін., знахідний |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| предикативности | жін., родовий |
Літературні засвідчення
В Д. поряд з головною, власне дієсл. лексграмат. ознакою — динамічною, може виражатися статична, атрибут. ознака, яка споріднює його з прикметником, ознака ознаки та безособова предикативність — як у прислівнику і певною мірою предметність — як в іменнику. Разом з ім. (займ., числ.) Д. становить предикат. пару: підмет і присудок або присудок і додаток: я хочу, мені хоче…
Джерело: literary_fts
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 1 модулі
Переклад
Джерело: slovnyk.me: Українсько-англійський словник