предтеча

Лукавий біс, породжений хвалою, липкий та сласний, сотворив туман і, зграбно зістрибнувши з аналою, повів тебе в сади своїх оман... Ти бачив силуетів довгу свиту, непевну і розмиту, як мара, і ти гадав, що то — картина світу або принаймні хоч дотепна гра — лягали на папері чемно й штивно уламки поз, гримас, і слів, і сліз, а біс тебе під'юджував активно і, генієм назвавши, в душу ліз... Аж поки не набрид і став муторним. Так вичерпав себе твій з ним роман — він обернувся акробатом чорним і поволік, мов шлейф, отой туман. І що ж тепер? Ти — сам собі предтеча, до слів і сліз торуєш перший слід... Та що, як за туманом — порожнеча, а не живий і вистражданий світ?..