претендувати[претендува́ти]

ПРЕТЕНДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Ставити певні вимоги, заявляти свої права на кого-, що-небудь. Уже не лише монастирі, але й церкви претендували на її [Софії] капітали (О. Гончар); Молодший [син імператора Франца-Йосифа] Вільгельм залишався .. без династичних перспектив, тому й претендував посісти трон бодай українського короля (Ю. Смолич); Святослав Всеволодович, який претендував на старшинство в Руській землі, обвинувачував Романа Ростиславича в тому, що він порушив обов'язки київського князя щодо оборони руських земель (з наук. літ.). 2. Домагатися визнання за собою певних властивостей, особливостей (часто відсутніх насправді). Звісно, моя думка не авторитетна – я й не претендую на се (Леся Українка); Усякий панок, що претендував на те, щоб його вважали людиною культурною, поспішав влаштувати в себе кріпацький хор, оркестр, а то й навіть балет чи цілий театр (В. Гжицький); Я читав десь про дивну породу комах, у яких учені довгий час знали лише самичку, а самця не могли знайти з тієї причини, що він, незрівнянно менший розміром, усе своє життя безвихідно проводить у піхвах своєї подруги. Ви дуже скидається на такого самця, який виліз із свого місцеперебування і претендує по собі судити про кохання інших істот (В. Підмогильний).