прибічник[прибі́чник]

прибі́чник -а, ч. 1》 Той, хто підтримує, захищає кого-, що-небудь, поділяє чиїсь погляди і т. ін.; послідовник, прихильник. || зневажл. Те саме, що посіпака . 2》 заст. Наближена, довірена особа.

ПРИБІ́ЧНИК, а, ч. 1 . Той, хто підтримує, захищає кого-, що-небудь, поділяє чиїсь погляди і т. ін.; послідовник, прихильник. Я ваш добродій і прибічник, Даю всі вольності (В. Самійленко); Кореспонденти, недавні прибічники, .. з обуренням ганьбили зрадника (І. Франко); Природний поділ на прибічників Наливайка й Лободи почався серед старшин (Іван Ле); Є. П. Гребінка виділяється серед українських байкарів першої половини XIX ст. як найбільш яскравий прибічник школи Крилова (з наук. літ.); // зневажл. Те саме, що посіпа́ка. Ех, дівчино люба, хороша! Поткнись до тебе тепер. Що тепер твій батько, темний прибічник багатирський, заспіває йому? .. “Острожник”, скаже (А. Тесленко); Земський верховода прибічникам своїм щедро роздавав милостиві дари (О. Ковінька); Пан староста із своїми прибічниками і челядинцями хитрощами і силою викрав красуню Тетяну Бондарівну з дому батька (з мемуарної літ.). 2. заст. Наближена, довірена особа.