привал[прива́л]

ПРИВА́Л, у, ч. 1. Зупинка в дорозі для перепочинку під час походу; перерва, відпочинок під час подорожі. Саме близько Чумакового хутора під старими вербами, на шляху біля .. колодязя, привал бувало роблять [проїжджі] (А. Головко); Привал зробили, коли сонце було вже високо (З. Тулуб); // Уживається як команда, заклик до перепочинку під час походу. – Привал! – скомандував півголосом Погодняк. Прикордонники посідали на мокрий моріг і мовчки їли (Я. Галан); Сутеніло. Від голови колони в кінець пронеслось: “Привал!” Зупинились у великому старому лісі (Ю. Збанацький). 2. Місце, де зупиняються для перепочинку (під час походу, подорожі). В снігах несходимих, глибоких, Де темні бори лише мрілись, В тайзі на етапнім привалі Вони несподівано стрілись (М. Старицький); Під час маневрів сумлінно піклувався [поручик] про свою роту. Завжди знаходив для неї вигідний привал у стодолах (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека). (1) На прива́лі – під час перепочинку (в поході, подорожі). Якось одного разу на привалі, сидячи біля вогнища, ми спитали Глушака: – Чи багато ви за своє життя вбили ведмедів у тайзі? (О. Довженко); Од явора снується довга тінь. І вечір ліг, як воїн на привалі (А. Малишко).