привертати[приверта́ти]

приверта́ти - а ю, - а єш, недок. , приверн у ти, -верн у , -в е рнеш, док. 1》 перех. , часто у сполуч. зі сл. на себе, до себе.Приваблювати (чий-небудь погляд). || у сполуч. зі сл. інтерес. Зацікавлювати. Привертати увагу . 2》 перех. Спонукати приєднатися до кого-, чого-небудь, стати чиїмсь прибічником. || до чого . Спонукати займатися чимсь, брати участь у чому-небудь, цікавитися чимсь. Привертати на свій бік . 3》 перех. , до кого , часто у сполуч. зі сл. до себе. Викликати, пробуджувати у кого-небудь хороші почуття, позитивне ставлення до когось. || заст. , розм. За народними повір'ями – причаровувати до себе. || безос. Привертати до себе симпатію . 4》 перех. , перен. Підкоряючи кого-, що-небудь, спрямовувати на щось. 5》 неперех. , до чого , розм. Те саме, що завертати 2). 6》 перех. , розм. Направляти, повертати когось, щось у який-небудь бік, спрямовувати кудись. 7》 перех. , розм. П…

ПРИВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док. 1. що, часто у сполуч. зі сл. на себе, до себе. Приваблювати (чий-небудь погляд). Їде Гаркуша, картинно відкинувшись у сідлі, привертаючи на себе погляди розкоханих каховських бублейниць (О. Гончар); В життю [житті] .. лиць сотні стрічаєш .. Часом лиш попадесь [попадеться] лице характерне, Що взір поневолі до себе приверне (І. Франко); * Образно. Гоголь – це людина, яка привернула погляди всієї мислячої Росії до України (М. Рильський); // у сполуч. зі сл. інтерес. Зацікавлювати. 2. кого. Спонукати приєднатися до кого-, чого-небудь, стати чиїмсь прибічником. – Подали [селяни] собі руки і обіцялися привертати [у братство тверезості] й інших (І. Франко); Коли вона [радикальна партія] розумно поведе свої справи, то їй легко привернути до себе простий люд (Леся Українка); – Чим могли ми так легко привернути їх [румунів] до се…