пригода[приго́да]

приго́да -и, ж. 1》 Те, що трапилося (часто непередбачене, несподіване); подія, випадок. || також у сполуч. зі сл. лиха, тяжка і т. ін. Небажана, неприємна або небезпечна для когось подія. Б у ти у (вел и кій) приг о ді кому — а) приходити на допомогу в скрутну хвилину; б) взагалі допомагати кому-небудь; в) бути потрібним. Дор о жньо-тр а нспортна приг о да — подія, що сталася під час руху транспортного засобу та призвела до загибелі чи поранення людей або до матеріального збитку. 2》 перев. мн. Події, які трапляються під час подорожей, мандрівок і часто пов'язані з ризиком. || перев. з означ. Дії, розраховані на досягнення успіху в коханні, залицянні.

ПРИГО́ДА, и, ж. 1 . Те, що трапилось (часто непередбачене, несподіване); подія, випадок. Серед ночі, при місяці, при тяжкім болі тіла, всі денні пригоди вставали перед ним, як те страховище (Панас Мирний); “Що ж то, сину, за пригода Така прилучилась?” “Та пригода – не пригода – Верства повалилась!” (С. Руданський); Ще на формуванні [взводу] сталася пригода, після якої ми з Оленченком подружили (І. Багмут); // також у сполуч. зі сл. лиха, тяжка і т. ін. Небажана, неприємна або небезпечна для когось подія. В пригоді пізнавай приятеля (прислів'я); – Як не глядів [дервіш], як не старався, – сталась пригода: заслаб осел в пустині та й здох (М. Коцюбинський); Ходив собі Вовчик-братик по лісі, ходив, та й надибала його тяжкая пригода (І. Франко); Через два дні після невдалого сватання з Тимком сталася пригода, яка трохи не коштувала йому життя (Григорій Тютюнник). 2. перев. мн. Події, які трап…