призьба[при́зьба]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
ПРИ́ЗЬБА, и, ж. Невисокий, перев. земляний насип вздовж стін хати знадвору. І дід, і баба у неділю На призьбі вдвох собі сиділи Гарненько, в білих сорочках (Т. Шевченко); Призьба підмащена жовтогарячою глиною (В. Кучер); Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки. А потім довго-довго на призьбі ще сидять (Л. Костенко).
«призьба» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
іменник · 14 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | при́зьба | при́зьби |
| Родовий | при́зьби | призьб |
| Давальний | при́зьбі | при́зьбам |
| Знахідний | при́зьбу | при́зьби |
| Орудний | при́зьбою | при́зьбами |
| Місцевий | при́зьбі | при́зьбах |
| Кличний | при́зьбо | при́зьби |
Літературні засвідчення
Була обтулена ними, а призьба завалена верствами предивного того багатства.
Джерело: literary_fts
Вікіпедія
Призьба
При́зьба — спорудження вздовж зовнішніх стін по периметру хати (будівлі), служить для запобігання промерзанню споруди взимку і для захисту від опадів. У бідних хатах могла бути виконана як простий земляний насип, в поліпшеному варіанті — як цегляна або кам'яна. Слугувала також місцем для сидіння, відпочинку.
Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B7%D1%8C%D0%B1%D0%B0