прикмета[прикме́та]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
прикме́та -и, ж. 1》 Те, що характеризує кого-, що-небудь, відмітна ознака когось, чогось; особливість. || тільки мн. Чийсь зовнішній вигляд. || Властивість кого-, чого-небудь. 2》 Те, що свідчить про що-небудь; зовнішній вияв, ознака чогось. || Предметний доказ чого-небудь. 3》 Основа передбачення чого-небудь. || За народним повір'ям – те, що є передвістям чого-небудь. 4》 розм. Предмет, зображення, мітка, які вказують на що-небудь; знак. Б у ти на прикм е ті у кого — а) бути об'єктом чиєїсь уваги, чиїхсь інтересів, планів; б) бути об'єктом спостереження внаслідок підозри в чому-небудь.
ПРИКМЕ́ТА, и, ж. 1 . Те, що характеризує кого-, що-небудь, відмітна ознака когось, чогось; особливість. Всі згоджувалися, що тільки хвіст становить безперечну прикмету відьми і лиш присутність або відсутність його у Параскіци може покласти якийсь кінець справі (М. Коцюбинський); Маг Гаумата мав одну прикмету, за якою його неважко було впізнати. За якусь провину свого часу Кір наказав відрізати йому вуха (з наук.-попул. літ.); // тільки мн. Чийсь зовнішній вигляд. Урядові інстанції в зашифрованій телеграмі інформували комісара про можливий маршрут її подорожі, називали її прикмети і в категоричній формі зобов'язували знешкодити державного злочинця (Ю. Бедзик); // Властивість кого-, чого-небудь. Її покинули дві прикмети, які, здавалося, становили природні компоненти її крові: хитрість і блискавичність орієнтації в будь-якій ситуації (Ірина Вільде); Дзеркало мало якусь чарівну прикмету зал…
Морфологія
іменник · 14 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | прикме́та | прикме́ти |
| Родовий | прикме́ти | прикме́т |
| Давальний | прикме́ті | прикме́там |
| Знахідний | прикме́ту | прикме́ти |
| Орудний | прикме́тою | прикме́тами |
| Місцевий | прикме́ті | прикме́тах |
| Кличний | прикме́то | прикме́ти |
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
мати (собі) на прикметі (на приміті)
1. кого. Виявляти інтерес, придивлятися до когось, виділяючи його серед інших. — Нехай Улас та Іван до тебе не чіпляються, бо для тебе маємо на прикметі когось кращого од тих двох лобурів (І.Нечуй-Левицький); — З нього був би неабиякий наводчик. Я мав його на прикметі (О. Гончар); — Не хочу я сватать Варки,— сказав Микола,— бо маю собі дівчину на приміті (І.Нечуй-Левицький). 2. кого. Спостерігати, стежити за ким-небудь, постійно пам’ятати про когось. Од того часу пан мав на прикметі Миколу й звав його бунтарем (І.Нечуй-Левицький); // Запідозрювати когось у чому-небудь. Кожний легінь, котрий кємкував (розумів), що його мають на приміті, — уже…
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
…ся, гнали десь вчвал, бо порозхристувані й простоволосі, і босоніж, чи в черевиках набосоніж, і без торб чи кошиків, позабували чи погубили в поспіху. Поспіх — це перша характерна прикмета цих велетенських юрбищ. А друга прикмета — вони всі дивляться вниз... Всі дивляться вниз... Вони всі чогось шукають, гальопом, нагально, наввипередки: ніби шукають щось давно загу…
Джерело: literary_fts
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 1 модулі
Переклад
Джерело: dmklinger